Викуп контролюючим акціонером акцій на вимогу міноритарних акціонерів та передача акцій контролюючого акціонера у розпорядження акціонерного товариства як шляхи вирішення корпоративних конфліктів

Ю. М. Жорнокуй
доцент, кандидат юридичних наук, завідувач кафедри правових основ підприємницької діяльності навчальнонаукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ

Досить важливим аспектом будь-якого конфлікту є шляхи і способи його попередження, припинення і вирішення. Якщо виходити із способів попередження, вирішення або припинення конфліктів, то майже кожен із них можна назвати юридичним, оскільки не буває, мабуть, такого випадку, коли не було б можливим за допомогою юридичних норм і інститутів втрутитися в розвиток тих чи інших подій.

Не кожен конфлікт є юридичним, але майже кожен може завершуватися тією чи іншою юридичною процедурою. Юридичні можливості попередження, вирішення або припинення конфлікту в принципі є ширшими, ніж правова природа конфлікту. Однак у більшості випадків для юридичного втручання в конфлікт від самого початку існують правові підстави [1, с. 56].

У діяльності корпоративних утворень має бути поставлений акцент на важливість попередження конфліктів і їх вирішення. У зв’язку з чим у юридичній літературі [2, с. 448] окреслена проблема неправомірності постановки завдання саме усунення конфліктів. Управління юридичним конфліктом повинне мати вираз у здійсненні прямих або другорядних правових та інших форм впливу на поведінку сторін, які перебувають у протистоянні, з метою примушення їх до необхідного ступеня контролю над конфліктом і звернення до юридичних способів його вирішення.

Розробка нових правових механізмів попередження та розв’язання корпоративних конфліктів потребує ґрунтовного дослідження пов’язаних з цим питань, у тому числі вітчизняного і зарубіжного досвіду. У межах юридичної конфліктології, яка опікується загальними проблемами юридичних конфліктів, подібні питання вирішити складно. Необхідно враховувати специфіку цих конфліктів, корпоративних відносин, між учасниками яких вони виникають, правового становища господарських товариств як суб’єктів господарського права, що можливо здійснити в межах нового наукового напряму — корпоративної конфліктології [3, с. 110–115; 4, с. 3–6].

Вирішення конфлікту — це позитивна дія (рішення) самих суб’єктів конфлікту або третьої сторони, що припиняє протистояння мирними засобами шляхом вирішення суперечності, що лежить в основі конфлікту, та шляхом узгодження інтересів протиборчих сторін або шляхом імперативного припису відповідного органу.

Головна риса юридичного вирішення конфліктів полягає в його регламентації правовими нормами. Конфлікт легше вирішити, коли є відомими правила взаємодії сторін і можливі наслідки розгляду проблеми. У стані ж невизначеності це зробити складніше. Проте зазначимо, що іноді значна формалізація дій і відносин конфліктуючих сторін, що є характерною для юридичних процедур, стає перешкодою у досягненні домовленостей.