Розмежування правових дефініцій податку та збору: перспективи законодавчої диференціації.

О. О. Мамалуй
суддя Господарського суду Харківської області

Сучасний стан українського законодавства, що регулює формування дохідних частин бюджетів, потребує змістовних перетворень. На наш погляд, вони мають здійснюватися за двома напрямками. По-перше, це розвиток, удосконалення інституційних блоків законодавчих норм, що регулюють надходження до бюджетів. У цьому разі суттєві зміни повинні відбутися в податковому, бюджетному законодавстві. Мабуть, перш за все, це стосується саме податкового законодавства, усунення внутрішніх його колізій, протиріч як між окремими законодавчими актами, так і на рівні окремих статей податкових законів. По-друге, узгодження системи зв’язків між законодавчими актами фінансово-правових інститутів, подолання багатьох змістовних протиріч між податковим та бюджетним законодавством.

Одним із найгостріших з цієї проблематики є питання загальнодержавних зборів, їх співвідношення з податками та іншими формами обов’язкових платежів.

В українському законодавстві поняття збору окремо не закріплюється, як і не наводяться підстави розмежування податку, збору, інших обов’язкових платежів. Разом з тим такі поняття, як «збір», «мито», «плата» фігурують у багатьох законодавчих актах, що регулюють відносини у сфері оподаткування. Так, Закон України № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» використовує конструкцію «податки, збори (обов’язкові платежі)», не містячи при цьому в ст. 1 «Визначення термінів» указівки на жодне з цих понять [1].

У зв’язку з цим виникає одразу кілька принципових питань: що розуміють під поняттями «податки» та «збори»? Чи належать обидва вживаних поняття до «обов’язкових платежів»? Яке співвідношення між цими трьома поняттями? Адже, поставивши конструкцію «обов’язкові платежі» в дужках після «податки, збори», законодавець дає підстави замислитися, чи належать до обов’язкових платежів і податки, і збори, чи обов’язковими платежами є тільки збори — подібні до податку, але все ж не податкові. Ці поняття використовуються і в інших податкових законодавчих актах, подекуди майже, як синоніми [2; 3]. Бюджетний кодекс також робить внесок у перелік термінів, якими визначаються обов’язкові внески до бюджету, використовуючи у ст. 9 поняття податкових надходжень. На наш погляд, визначення вищевказаних термінів у законодавстві, усунення їх множинності є першочерговим завданням, що стоїть на шляху до вдосконалення податкового законодавства. Вирішення цього питання дасть змогу уникнути суттєвих труднощів та протиріч при регулюванні оподаткування.

Категорії податку, збору, обов’язкового платежу є досить схожими, але не тотожними поняттями [4, с. 77–78]. Вони перебувають у певному співвідношенні, яке можна звести до такого: поняття обов’язкового платежу є родовим, що охоплює сукупність податків і зборів, інших платежів податкового характеру (саме податкового, бо штрафи, наприклад, також є платежами й також мають обов’язковий, але не податковий характер і не входять до сфери регулювання податкового права). Таким чином, до системи обов’язкових платежів входять:

а) податки;

б) збори;

в) інші плати податкового характеру (мито, плата за торговий патент тощо).

Маючи дуже схожу за змістом правову природу, виконуючи спільні цілі (наповнення бюджету), ці обов’язкові платежі суттєво відрізняються деякими рисами, на яких будується відповідний режим їх регулювання. Від тієї чи іншої ознаки залежить компетенція органів, з якими платник вступає у правовідносини з приводу сплати того чи іншого платежу, особливості здійснення такої сплати й контролю за її повнотою та своєчасністю.