Особливості застосування цивільно­правових способів захисту інтелектуальних прав на кінематографічний твір

С. Ю. Бурлаков
викладач кафедри цивільно-правових дисциплін
Харківського національного університету
імені В. Н. Каразіна

Складність кінематографічного твору як об’єкта інтелектуальних прав виявляє проблеми та суперечності при спробі захистити інтелектуальні права його авторів та інших правоволодільців традиційними способами цивільно-правового захисту. Успішність кінобізнесу та розмір прибутків, які отримують учасники кіновиробництва, прямо залежать від інтенсивності використання кінематографічних творів. На сучасному етапі розвитку киноринку спостерігаються численні випадки порушення інтелектуальних прав на кінематографічні твори. Кожний з учасників процесу кіновиробництва прагне отримати найбільший економічний ефект від своєї діяльності та бути повністю захищеним від посягань порушників інтелектуальних прав. Захист прав суб’єктів кінематографії має здійснюватися з урахуванням специфічної природи кінематографічних творів як об’єктів інтелектуальних прав. Тому створення на новому рівні реального механізму охорони та захисту прав на кінематографічний твір дозволить авторам та іншим правоволодільцям достатньою мірою скористатися повним арсеналом засобів захисту для запобігання порушень їх прав, а в разі порушення — відновлення (компенсування) порушених прав та інтересів.

У цивільному праві існує значна кількість наукових розробок з питань застосування цивільно-правових способів захисту авторських прав. У своїх працях такі науковці, як О. С. Іоффе, Г. К. Матвєєв, В. І. Серебровський, М. В. Гордон, О. А. Пушкін, С. М. Братусь порушували проблеми загального застосування цивільно-правового захисту. Застосування ж цивільно-правових способів захисту прав інтелектуальної власності на кінематографічний твір залишилися практично поза увагою фахівців та потребують більш глибокого дослідження.

Тому метою статті є дослідження особливостей застосування цивільно-правових способів захисту інтелектуальних прав на кінематографічні твори в разі їх порушення.

При порушенні як особистих, так і виключних інтелектуальних прав на кінотвір, автори та інші правоволодільці цих прав прагнуть визнати або відновити свої порушені права, а у випадку неможливості такого відновлення застосувати до правопорушника форми цивільно-правової відповідальності. Порушення авторських прав на кінематографічні твори існували майже з початку виникнення кінематографу. Впродовж багатьох років залежно від соціально-економічного становища в державі на перший план висували різні за векторною спрямованістю типи захисту прав на кінематографічні твори. За радянських часів, коли була відсутня підприємницька діяльність, форми кримінально-правової відповідальності виходили на перший план при скоєнні правопорушення відносно автора. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки пріоритетними мають стати способи цивільно-правового захисту, тому що вони найбільше відповідають потребам сучасного суспільства. Автори кінофільмів не стільки зацікавлені у покаранні порушників своїх прав засобами кримінально-правової відповідальності, скільки прагнуть відновити чи компенсувати майнові збитки та шкоду, заподіяну як особистим, так і виключним правам.

Різноманітним видам порушень прав інтелектуальної власності на кінематографічні твори протистоїть право суб’єктів кінематографії на захист, яке можна визначити як самостійне суб’єктивне цивільне право, що існує незалежно від інших суб’єктивних цивільних прав та є мірою дозволеної поведінки управненої особи (суб’єкта кінематографії), що виражається у можливості самостійно або через юрисдикційні органи застосовувати щодо зобов’язаної особи заходи впливу, встановлені в законі або договорі, з метою усунення перешкод у здійсненні суб’єктивного права на кінотвір, повернення його у первісний стан, а також відновлення права чи компенсації завданої шкоди.