Проблеми спільного володіння майновими правами на об’єкт права інтелектуальної власності

В. В. Соловйова
адвокат, здобувач Інституту приватного права
і підприємництва АПрН України

Побудова в Україні цивілізованого ринку інтелектуальної власності потребує насамперед створення ефективного правового механізму розподілу та закріплення прав інтелектуальної власності за творцями та особами, які вкладають кошти у їх створення.

Основу такого правового механізму закладено у ст. 41 Конституції України, якою закріплено базовий принцип, на якому ґрунтується правова система охорони інтелектуальної власності у більшості економічно розвинутих країн. Згідно із цим конституційним принципом за кожним визнається право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї творчої інтелектуальної діяльності.

Поряд із цим тривалий час у спеціальних законах про окремі види об’єктів права інтелектуальної власності та у ЦК України 1963 року містився принцип, відповідно до якого майнові права на об’єкт права інтелектуальної власності визнавалися за особою, яка у той чи інший спосіб вкладала кошти у його створення. Зокрема, з приводу цього у всіх спеціальних законах про окремі види об’єктів права інтелектуальної власності закріплено норми, згідно з якими виключні майнові права інтелектуальної власності та право на отримання охоронного документа щодо об’єкта права інтелектуальної власності, створеного у зв’язку із виконанням трудового договору, визнавалося за роботодавцем творця.

Із прийняттям нового ЦК України [4] у вітчизняне законодавство про інтелектуальну власність законодавцем було введено дещо інший правовий механізм розподілу та закріплення виключних майнових прав інтелектуальної власності між творцями та особами, які у той чи інший спосіб вкладають кошти у створення об’єктів права інтелектуальної власності. В основу такого правового механізму законодавцем було по­кладено принцип «спільного володіння» об’єктами права інтелектуальної власності.

Так, у новому ЦК України принцип «спільного володіння» закріплено у окремих нормах стосовно об’єктів права інтелектуальної власності: створених у зв’язку із виконанням трудового договору та створених на замовлення. Принцип «спільного володіння» об’єктами права інтелектуальної власності, що створюються у зв’язку із виконанням трудового договору, закріплено у ч. 2 ст. 429 ЦК України. Згідно із цією нормою майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку із виконанням трудового договору, належать спільно працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, якщо інше не встановлено договором між ними. Водночас принцип спільного володіння об’єктами права інтелектуальної власності, які створено на замовлення, закріплено у ч. 2 ст. 430 ЦК України. Відповідно до цієї норми майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта і замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором між ними.

Поряд із цим у ЦК України 2003 року законодавцем було встановлено загальне правило здійснення права інтелектуальної власності, яке належить спільно кільком особам. Зокрема, у ст. 428 ЦК України передбачено, що право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору законодавцем окремо визначена норма, за якою право інтелектуальної власності, яке належить декільком особам, здійснюється спільно.