Суб’єкти владних повноважень у адміністративному процесі В. М. Бевзенко
кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ Закріплена у Конституції України гарантія судового захисту законних прав і свобод (статті 8, 55) набула подальшого розвитку в нормах Закону України «Про судоустрій України» та Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України). У ст. 2 КАС України закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Національним процесуальним законодавством урегульована не лише безпосередня реалізація конституційного права фізичних і юридичних осіб на судовий захист, але й визначено суб’єкт правовідносин, який поряд із фізичними та юридичними особами є одним із основних учасників адміністративного процесу1. Тобто в порядку адміністративного судочинства передбачена можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень (наприклад, частин 2, 3 ст. 2 КАС України). Уперше закріплене в КАС України поняття «суб’єкт владних повноважень» сьогодні не має належного і вичерпного обґрунтування в адміністративно-правовій науці, тому відповідного розкриття потребують сутність цього поняття та характерні ознаки таких суб’єктів. Єдність у розумінні змісту поняття «суб’єкт владних повноважень» дозволить уникнути плутанини при визначенні конкретного позивача чи відповідача, обсягу прав та обов’язків, якими наділяються суб’єкти владних повноважень у судовому процесі. Принципово важливим для правильного розкриття юридичної природи правового статусу суб’єктів владних повноважень в адміністративному процесі є однозначне визначення змісту поняття «суб’єкт владних повноважень».
Узагальнення цього поняття, закріпленого п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, дає підстави зробити висновок, що таким суб’єктом слід вважати: Президента України (ст. 102 Конституції України); орган законодавчої влади — Верховну Раду України (ст. 75 Конституції України); органи виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади (статті 113, 118 Конституції України, Закони України «Про Кабінет Міністрів України», ...
1 Термін «адміністративний процес», у межах цієї статті розумітиметься виключно як правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства (п. 5 ч. 1 ст. 3 КАС України). До недавнього часу серед вітчизняних науковців переважала точка зору, що адміністративний процес необхідно розуміти як діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також їх посадових і службових осіб щодо застосування матеріальних норм адміністративного, а в деяких випадках й інших галузей права. Разом з тим зауважимо, що подібне розуміння адміністративного процесу після прийняття КАС України, який, до речі, був внесений на розгляд Верховної Ради України під назвою Адміністративно-процесуальний кодекс України, не зникло зі сторінок наукової літератури. Сьогодні, як і п’ ять-десять років тому, можна зустріти заклики до необхідності розуміння адміністративного процесу виключно у ракурсі розмов про діяльність суб’єктів публічного управління.
|
