Як придбати журнал?детальніше...
Вхід для користувачів
Ваш e-mail:

Пароль:

2006  №1
2007  №1, №2-3, №4-5
2008  №1, №2, №3, №4, №5, №6
2009  №1, №2, №3, №4, №5, №6
2010  №1, №2, №3, №4, №5, №6
2011  №1, №2, №3, №4, №5
Матеріали у повному доступі

Пошук

До уваги авторів!
Авторам, які співпрацюють з виданням виплачується винагорода! детальніше...

Архів » 2008 » №1 » Спірні питання судової практики щодо розгляду судами заяв у порядку наказного провадження - © Луспеник Д.Д.
Доступ обмежений.


Спірні питання судової практики щодо розгляду судами заяв у порядку наказного провадження

1

Д. Д. Луспеник
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, суддя Апеляційного суду Харківської області

Загальні положення

Розділ II Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) «Наказне провадження» регламентує процедуру наказного провадження та вимоги до судового наказу як особливої форми судового рішення.

Як відомо, судочинство в кожній цивільній справі являє собою послідовне виконання передбачених ЦПК України процесуальних дій, які, до того ж, учиняються у чітко встановлених процесуальному порядку і формі та у точній послідовності до процесуального закону. Разом з тим така формальність юридичного процесу досить часто затягує судочинство та фактично відкладає на потім захист уже порушених прав.

Проте сучасні вимоги щодо розвитку цивільного процесуального законодавства ґрунтуються на тому, що рівень правової захищеності особи, суб’єктів права залежить від ефективності судочинства. При цьому інститут правосуддя, який є фундаментальним у правовій системі, концептуально потрібно розглядати одночасно як форму здійснення прав і свобод людини та громадянина і як самостійне соціальне та правове благо, що реалізуються через справедливе правосуддя і належні судові процедури.

Ефективність судочинства та справедливе правосуддя, за задумом законодавця, мають бути реалізовані, в тому числі й через спрощену процедуру наказного провадження.

Вимоги щодо певного прискорення судочинства передбачені, зокрема, у Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 14. 05. 1981 року № R (81) 7, де у контексті доступності до правосуддя зазначено, що необхідно впроваджувати процедури спрощення та прискорення судочинства. Так, звертається увага на впровадження таких спрощених процедур судочинства, які виключають необхідність проведення судових засідань, а також розробки заходів щодо розгляду безспірних позовних вимог, щоб остаточні рішення виносилися швидко, без зайвих формальностей.

У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10. 05. 2006 року № 361/2006, звертають увагу на те, що правила судочинства не мають бути переобтяжені формальностями. Для забезпечення права особи на швидке поновлення своїх прав, особливо у нескладних справах, судову процедуру доцільно спростити там, де спрощення не порушуватиме інтересів сторін у справедливому вирішенні їхньої справи.

1 За матеріалами узагальнення судової практики судів Харківської області за 2006–2007 роки.

всього переглядів: 1652
переглядів в поточному місяці: 9
сьогодні переглянуто: 0
останній перегляд відбувся: 07.02.12 20:23
Доступ обмежений.
З повним текстом статті можна ознайомитись у друкованому журналі.

Коментарі:

Коментарів немає.

Коментувати статті можуть лише зареєстровані користувачі.
Зареєструйтеся на сайті або авторизуйтеся.