Процесуальні питання розгляду справ, пов’язаних із застосуванням законодавства про інформацію та рекламу

В. І. Ольшанченко
суддя господарського суду Харківської області

Закон України «Про рекламу» був прийнятий у 1996 році. У 2003 році цей Закон був викладений у новій редакції. Протягом всього часу його дії до нього вносилися значні зміни, що часто ставало причиною відсутності єдності практики правозастосування судами його норм при вирішенні судових справ.

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з виробництвом, розповсюдженням та використанням реклами на території України. Його дія не поширюється на відносини, пов’язані з розповсюдженням інформації, обов’язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України, а також на оголошення фізичних осіб, не пов’язані з підприємницькою діяльністю.

Під рекламою згідно з нормами Закону розуміють — інформацію про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначену сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи її товару.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: Держспоживстандарт — щодо захисту прав споживачів; Антимонопольний комітет України — стосовно дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення — щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України — щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку — щодо реклами на фондовому ринку.

Держспоживстандарт — основний контролюючий орган у сфері законодавства про рекламу. Справи про порушення Закону «Про рекламу» можуть розглядатися з власної ініціативи Держспоживстандарту і його територіальних підрозділів.

Справи про порушення законодавства про рекламу розглядаються на підставі подань державних органів та громадських організацій, із власної ініціативи Держспоживстандарту і його територіальних органів та на підставі звернень заявників. Як правило, перевірка дотримання законодавства про рекламу провадиться із власної ініціативи Держспоживстандарту, при виявленні рекламних матеріалів, виконаних або розміщених із порушеннями норм Закону «Про рекламу». Але справу про порушення законодавства про рекламу може бути порушено і під час «звичайної» перевірки діяльності суб’єктів господарювання.

Найтиповішими порушеннями є: відсутність у суб’єктів господарювання дозвільних документів на розміщення реклами; розміщення реклами не українською мовою; розміщення реклами алкогольних напоїв і тютюнових виробів біля дитячих, освітніх та лікувальних закладів. При перевірці виконання законодавства про рекламу під час планової (або позапланової, за заявами громадян) перевірки суб’єкта господарювання часто виявляють рекламу знижок, які фактично не надаються.