Актуальні питання захисту прав учасників (акціонерів) у процедурі банкрутства господарського товариства

М. Л. Бєлкін
юрисконсульт Українського фінансово-промислового концерну, м. Київ

Правові відносини, що складаються при банкрутстві господарського товариства, безперечно, стосуються прав і обов’язків засновників (учасників) господарського товариства — боржника, у зв’язку з цим останні завжди зацікавлені в результаті справи про банкрутство боржника. Зокрема, унаслідок процедури банкрутства засновники (учасники) господарського товариства-боржника можуть повністю або частково позбутися свого майна у вигляді акціонерного капіталу. При недобросовісному проведенні процедур банкрутства ці процедури, за умов відсутності контролю з боку засновників (учасників) господарського товариства-боржника можуть використовуватися для перерозподілу майна боржника на користь окремих акціонерів та/або кредиторів.

Як зазначає російський автор Н. А. Ємелькіна [1], у відносинах неспроможності (банкрутства) стикаються інтереси засновників (учасників) і кредиторів, засновників (учасників) і керівника (менеджменту) юридичної особи, засновників (учасників) — власників великих пакетів акцій, паїв (часток) і дрібних засновників (учасників), наприклад міноритарних акціонерів. Тому захист прав засновників (учасників) боржника у відносинах неспроможності (банкрутства) викликаний як захистом публічних державних інтересів, так і приватних інтересів юридичних і фізичних осіб, у тому числі з метою недопущення зловживання правом великих засновників (учасників) боржника, органів управління боржника, що, у свою чергу, впливає на привабливість інвестицій і стабільність цивільного обороту.

Аналізуючи розвиток російського законодавства про банкрутство, вказаний автор підкреслює, що одним із найбільш важливих позитивних моментів в ухваленні Федерального закону Російської Федерації від 26. 10. 2002 року № 127 «Про неспроможність (банкрутство)» (далі — Федеральний закон) є надання певних гарантій засновникам (учасникам) господарського товариства-боржника, про які раніше законодавець довгий час «забував». Посилаючись на Аналітичну записку про законопроект «Про неспроможність (банкрутство)», внесений Урядом РФ, прийнятий Держдумою в першому читанні, Н. А. Ємелькіна [1] вказує, що найбільш актуальною проблемою застосування законодавства про банкрутство є порушення прав засновників боржника — відсутність у них можливості провести оздоровлення під контролем кредиторів при вже порушеній справі про банкрутство, вилучення активів боржника на користь певного кола кредиторів у процедурах зовнішнього управління і конкурсного провадження.

Певний захист прав засновників (учасників) господарського товариства-боржника у процедурі банкрутства російський законодавець забезпечив тим, що, згідно зі ст. 35 Федерального закону в редакції від 26. 10. 2002 року, надав представнику засновників (учасників) боржника право брати участь в арбітражному процесі у справі про банкрутство, разом з представником працівників боржника, представником власника майна боржника-унітарного підприємства, представником зборів кредиторів або комітету кредиторів.

Українське ж законодавство, надаючи трьом останнім категоріям осіб право брати участь у справі про банкрутство, можливості участі у справі про банкрутство представника засновників (учасників) боржника довгий час прямо не передбачало.