Проблемні питання застосування положень Закону України «Про оренду землі» при розгляді господарських спорів

Шіляк М. А.
заступник голови господарського суду Івано-Франківської області

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно згідно з законом [1].

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, у межах їх повноважень, визначених цим Кодексом [4]. Водночас особлива роль у захисті прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в земельних правовідносинах належить судам.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Вказане положення передбачено і приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України [2].

У разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про оренду землі» та ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди землі припиняється. Постає питання, яким чином здійснюється регулювання відносин між сторонами по оренді землі, якщо договір оренди припинив свою дію. У такому випадку постає необхідність переукладення (переоформлення) договору оренди землі. Однак з приводу переукладення договору оренди землі виникають такі питання: чи потрібна його наступна перереєстрація з огляду на положення ст. 18 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації; чи є необхідним нотаріальне посвідчення договору оренди землі?

Вирішення цих питань ускладнюється суперечністю деяких норм законодавства. Так, у ч. 2 ст. 290 Господарського кодексу України встановлено, що оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається. Проте у ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути посвідчений нотаріально за бажанням однієї із сторін. Тобто вказана норма не встановлює обов’язкового нотаріального посвідчення договору оренди землі, що суперечить ст. 290 Господарського кодексу України.

На цей час набули поширення звернення юридичних осіб, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності з позовами до органів місцевого самоврядування з вимогою поновити укладений раніше договір оренди земельної ділянки, що передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі».