Актуальні питання апеляційного та касаційного оскарження в господарському судочинстві

М. Л. Бєлкін
юрисконсульт Українського фінансово-промислового кон- церну, м. Київ

Ю. Л. Бєлкіна
студентка КНУКіМ, м. Київ

Право звернення до судів вищих інстанцій з апеляційними та/або касаційними скаргами є важливою складовою судочинства в Україні. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Як зазначає А. Й. Осетинський [1], саме європейський вектор обумовив запровадження в Конституції України нових порядків перегляду судових рішень — апеляційного та касаційного. У цьому напрямі набув втілення процес гармонізації та адаптації національного законодавства до законодавства європейського співтовариства.

Конституційний принцип права оскарження «...крім випадків, встановлених законом» відповідає відомому правилу, що застосовується до приватних осіб: «дозволено все, що не забороняється законом»¹. Втім слід зазначити, що в Законі України «Про судоустрій України» цей принцип вирішений по-іншому. Згідно зі ст. 12 цього Закону учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Тобто в даному випадку право на апеляційне та касаційне оскарження ставиться в залежність від законодавчого дозволу. Саме за таким принципом побудовані й процесуальні кодекси. Зазначене протиріччя ще потребує вирішення з боку Конституційного Суду України.

Однак з практичної точки зору становить інтерес можливість апеляційного та касаційного оскарження рішення суду у випадках, коли це прямо не передбачено процесуальним законодавством, але суттєво впливає на права та обов’язки учасника судового процесу.

Так, відповідно до Закону України від 23. 02. 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ВВР, 2006, № 35, с. 260), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практика Євро- пейського суду з прав людини вважаються складовою частиною вітчизняного законодавства. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 17 цього Закону, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Тому позиція Європейського суду з прав людини щодо можливості апеляційного та/або касаційного оскарження судових рішень є важливою.

Європейський суд з прав людини вважає доступ до апеляційного та/або касаційного оскарження судових рішень важливою складовою забезпечення прав, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ...