Рейдерство в сучасній Україні

Р. В. Суботник
юрисконсульт ТОВ «Престиж-право», м. Київ

Однією із форм конкуренції в сучасній Україні є агресивна, напівзаконна діяльність суб’єктів господарювання — так зване «рейдерство». Його різноманітні прояви мали місце в багатьох країнах з ринковою економікою. Це явище, як правило, викликане недосконалістю національного законодавства, бажанням іноземних компаній увійти на ринки інших країн тощо. У своїй діяльності рейдери використовують значний фінансовий вплив та зв’язки в органах влади, часто не залишаючи атакованим підприємствам жодного вибору^[1].

Поняття «рейдерство» існує давно, але таке явище поширилося в Україні на початку 1990-х років, що було пов’язано з переходом країни на ринкові відносини, чисельними прогалинами в національному законодавстві, корумпованістю органів влади тощо. У країнах з розвиненою ринковою економікою рейдерство розглядається як заволодіння акціями підприємства шляхом біржових махінацій, що має на меті наступне об’єднання підприємств, знищення конкурентів або досягнення монопольного становища на ринку. Але, на відміну від українських реалій, зазначене досягається відносно правовим шляхом.

В Україні умови для рейдерства створюються в той момент, коли суб’єкт господарської діяльності приватизується незаконним шляхом. Сумнівна історія приватизації підприємств сприяла появі незадоволених міноритарних акціонерів, що в свою чергу вважається необхідними умовами для успішного рейдерського захоплення. Здійснити захоплення підприємства, якщо його корпоративна історія бездоганна і відсутні причини для судових спорів, неможливо. Відтак наявність корпоративного спору є основною передумовою для втілення планів захоплення.

Термін «рейдер» має англійське походження та утворений від слова «ride» — їздити верхи. Словом «рейдер» позначали особу, яка входила до невеликого мобільного озброєного угруповання, що пересувається, вчиняючи напади. Згодом слово «рейд» в англійській мові набуло таких додаткових значень, як несподівана атака невеликими військовими силами; вторгнення на чужу територію з метою загарбання товарів чи інших цінностей; дії, спрямовані на знищення конкурента; на захоплення контролю над компанією через придбання більшості акцій; дії спекулянтів, спрямовані на зниження цін на акції через узгоджений ними одночасний продаж тощо.

Структура «фірми-рейдера» має багато спільного з PR-компанією. У складі фірмирейдера є юрист, економіст, особа, яка відповідає за зв’язки з органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, можливо, навіть з кримінальними колами. Кожен член організації виконує конкретні завдання. Зазвичай рейдер отримує від 20 % до 50 % від вартості проекту.

У сучасному законодавстві термін «рейдерство» був використаний в Указі Президента України № 103/2007 від 12 лютого 2007 р. «Про заходи щодо посилення захисту права власності», а утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 257 міжвідомча комісія дістала назву Міжвідомчої комісії з протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств. Таким чином, легальний термін для позначення цього явища ще не встановлений.

У документах Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку під рейдерством розуміють недружнє поглинання. При цьому у проекті Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за захоплення підприємств (рейдерство)» № 3300 рейдерство визначається як замовлення та організація нападу на підприємство, організацію, установу з метою його захоплення, що спричинили порушення його нормальної роботи, а так само напад на підприємство, установу, організацію з метою його захоплення, вчинений організованою групою. Відтак розвивається тенденція до розуміння рейдерства як злочину.

З урахуванням наведеного можна дійти висновку, що рейдерство в сучасному розумінні — це дії, спрямовані на набуття певною особою прав на майно або контролю над суб’єктом господарювання без згоди власника або особи, яка здійснює контроль над суб’єктом господарювання, що відбувається у ході спланованого конфлікту відповідно до певного сценарію, який має правове обґрунтування та мотивацію — дійсні чи удавані, й реалізуються з додержанням встановлених законом процедур.

Поняття «рейдерство» має широке економічне значення, відмінне від юридичних форм реорганізації юридичних осіб, його можна визначити як отримання особою або групою осіб корпоративного контролю над підприємством через отримання необхідного пакета акцій або частки статутного капіталу, що забезпечує такий контроль. При цьому під корпоративним контролем розуміють здатність впливати на товариства через право на участь в управлінні справами товариства.

У свою чергу поглинання поділяють на дружні, коли корпоративний контроль переходить до поглинача добровільно, за домовленістю з контролюючими акціонерами та за згодою органів управління, та недружні, коли поглинач отримує корпоративний контроль взагалі без згоди контролюючих акціонерів та органів управління або контролюючі акціонери вимушено передають корпоративний контроль поглиначу під його тиском.

Загарбання — це дії, спрямовані на протиправне захоплення корпоративного контролю над підприємством, його майном через зловживання певними правами. Корпоративний шантаж — англ. «greenmail» (зелена пошта) — це діяльність, яка спрямована на отримання надприбутку за допомогою спекуляцій або зловживань своїми правами акціонера стосовно підприємства. Він часто виглядає як невдоволення міноритарія керівництвом акціонерного товариства або діями власників контрольного пакета. Схема корпоративного шантажу припускає, що структура, яка атакує, придбає невеликий пакет акцій компанії, після чого новий акціонер привселюдно критикує керівництво компанії. Потім подає скаргу до контролюючих та правоохоронних органів, згодом звертається до суду під різними приводами. Метою такої особи є одержання відступного в рахунок відмови від претензій або продаж свого пакета акцій за завищеною ціною.

На сьогодні найбільш поширені такі способи поглинання компанії: встановлення контролю над менеджментом підприємства або особою, що представляє інтереси власника великого пакета акцій; придбання контрольного пакета акцій; оспорювання підсумків приватизації; банкрутство компанії з подальшим придбанням її активів.

Встановлення контролю над менеджментом підприємством або особою, що представляє інтереси власника великого пакета акцій, часто використовується щодо державних підприємств або господарських товариств, власником контрольного пакета акцій якого є держава. Як правило, захоплюються підприємства з високою капіталізацією. Найчастіше нападають на компанії, які володіють привабливими об’єктами нерухомості.

Найбільш ефективним методом захоплення є придбання контрольного пакета акцій. Однак він ускладнюється значними фінансовими затратами на придбання акцій товариства. Контрольний пакет акцій середнього підприємства може коштувати мільйони доларів США. Часто скуповуються акції у фізичних та юридичних осіб. У разі якщо акціонери не бажають відчужувати акції, тоді їм пропонують передати свої повноваження за дорученням з метою «представництва» інтересів такого акціонера на загальних зборах акціонерів, або здійснюється передача цінних паперів у довірчу власність тощо.

Іноді міноритарні акціонери звертаються до суду з позовом до власників більшості акцій, вказуючи, що їх активи придбані незаконно і просять суд заборонити вчиняти дії відповідачеві або накласти арешт на акції, оспорюють призначення генерального директора тощо. Таким чином, невелика кількість акцій, які має рейдер, перетворюється на сто відсотків, що дає йому можливість приймати на зборах акціонерів потрібні рішення. Частими є випадки, коли підприємство доводять до банкрутства. Цей спосіб застосовується у разі якщо власник контрольного пакета акцій не має наміру відчужувати його. Відтак скуповуються можливі борги такого товариства. Прострочений борг досить легко знайти навіть в успішного підприємства. Зосередивши достатній обсяг заборгованості, юридична особа ініціює процедуру банкрутства підприємства. Робиться все для того, щоб товариство, що поглинається, було не в змозі погасити заборгованість, як наслідок настає процедура розпорядження майном і призначення розпорядника майна. Арбітражний керуючий представляє інтереси атакуючої особи, визначає «хворі» місця в діяльності підприємства, погіршує ситуацію, перешкоджає керівним органам відновити платоспроможність підприємства. Це призводить до зниження реалізації виробленої продукції і погіршення фінансового становища підприємства. У результаті на підприємстві починають процедуру санації, після чого керівника звільняють з посади, припиняють повноваження органів керування. Усі управлінські функції переходять до керуючого. Саме з цього моменту починається процес виведення активів організації.

Закон України «Про акціонерні товариства» є новаторським і безперечно стоїть на захисті власності. Мета прийняття Закону — усунути існуючі прогалини законодавства у сфері корпоративного управління, а також вирішити проблеми забезпечення інтересів акціонерів, кредиторів, працівників і держави в цілому. Він не сприятиме рейдерським захопленням. Навпаки, він буде створювати умови для унеможливлення рейдерського захоплення у тому вигляді, в якому воно може відбуватися сьогодні. Цей Закон усуває багато законодавчих прогалин, якими користувалися рейдери, вибудовуючи схеми захоплень. Тепер порядок створення, припинення діяльності акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов’язки акціонерів будуть визначатися цим Законом, а не Законом України «Про господарські товариства».

Зазначимо, що Україна набагато пізніше за інші держави законодавчо врегулювала діяльність акціонерних товариств. У США правочинною є така кількість акціонерів, яка є присутньою на зборах; у законодавстві Чехії кворум акціонерного товариства встановлений на рівні простої більшості, тобто, 50 % + 1 акція. Але існує норма, коли акціонерне товариство у статуті саме може закріпити необхідну кількість голосуючих акцій; у Франції для проведення зборів акціонерів досить присутності акціонерів, які володіють 25 % голосуючих акцій; у Російській Федерації такий закон діє з 1995 р., який встановлює, що загальні збори акціонерів є правомочними, якщо на них є присутніми понад 50 % голосуючих акцій. Якщо кворуму немає, проводять повторні збори, на яких кворум може бути знижений до 30 % голосуючих акцій; в Україні кворум залишився без змін — 60 %.

Можна виділити чотири норми, які закладені в новому Законі і які повинні обеззброїти рейдерів: випуск акцій у бездокументарній формі; обов’язкове попереднє повідомлення від особи, яка хоче купити значний пакет акцій (10 % і більше); зменшення можливості підробки, фальсифікації резолюцій, протоколів зборів за рахунок обов’язкової наявності бюлетня при голосуванні на зборах акціонерів; проведення зборів тільки за місцем розташування підприємства.

У цьому Законі запроваджується механізм прозорого придбання контрольного пакета акцій, значного і контрольного. Під значним розуміється 10 % акцій, під контрольним — 50 %. Якщо особа має намір придбати 10 % акцій, вона має розкрити інформацію про це заздалегідь перед товариством і купувати пакет прозоро. Якщо вона акумулює у своїх руках понад 50 % акцій, то вона зобов’язана запропонувати решті акціонерів цього товариства викупити в них акції. Тобто, якщо міноритарій не захоче більше залишатися в компанії, він має можливість за ринковою ціною продати свої акції контролюючому акціонеру, який зобов’язаний придбати їх. При цьому ціна придбання акцій повинна бути ринковою і визначатися перед початком процедури придбання. Це один із найпотужніших механізмів.

Іноді рейдери придбають акції, ігноруючи переважне право решти акціонерів на таке придбання. У вказаному Законі передбачено чіткий механізм реалізації акціонером переважного права, для того щоб акції не пішли на сторону — спочатку їх треба буде запропонувати решті акціонерів, а якщо вони відмовляться, то товариство може скористатися переважним правом, тільки після того як відмовилися всі, їх можна продавати третій особі.

Постійне оскарження рішень загальних зборів також є одним із способів, який використовується рейдерами. У Законі передбачено, що рішення загальних зборів може оскаржити тільки той акціонер, чиї права і законні інтереси порушуються цим рішенням, тільки в тому разі якщо рішення суперечить закону і тільки в межах 3-місячного строку після проведення загальних зборів. Для того щоб компанія чітко знала — після закінчення 3-місячного терміну ніхто і ніколи це рішення загальних зборів не оскаржить.

Слід звернути увагу, що новий Закон надав право міноритарію вимагати від мажоритарного акціонера викупу його акцій. Але разом з тим доречно було б наділити таким правом і контролюючого акціонера. Для міноритарія процедура продажу акцій досить складна.

Якщо б спростити цю процедуру, то проблеми багатьох акціонерних товариств, які створювались у процесі приватизації і мають багато міноритаріїв, зменшилися б. Це, у свою чергу, значно знизило б можливості рейдерських захоплень, тому що саме через невдоволених міноритарних акціонерів і розпочинається процедура проникнення у товариство. Аналіз Закону України «Про акціонерні товариства» свідчить, що можливості рейдерів у зв’язку з прийняттям цього Закону будуть значні обмежені, але дворічний перехідний період дозволить їм завершити всі розпочаті справи.