До питання про права держави на майно громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташоване на території України

В. В. Шестіріков
партнер Юридичного товариства «Юрпайінтел»

Усе частіше органи Фонду державного майна України (далі — ФДМУ) звертаються до суду з позовами про визнання за державою права власності на майно, що зареєстроване на праві власності і перебуває у володінні та користуванні недержавних суб’єктів господарювання (відповідачів у таких справах). Характерними обставинами майже всіх таких справ є те, що спірне майно було створене за часів колишнього Союзу РСР, перебувало у користуванні («віданні») підприємств, установ чи організацій (громадських або громадсько-політичних), діяльність яких де-факто поширювалася майже на всю територію Союзу РСР та які на цей час повністю припинили свою діяльність чи були реорганізовані. Мова йде передусім про майно профспілкових та комсомольських організацій. До останніх слід віднести в першу чергу Всесоюзну Ленінську Комуністичну Спілку Молоді — далі ВЛКСМ, Ленінську Комуністичну Спілку Молоді України (Молодь за демократичний соціалізм) — далі ЛКСМУ (МДС) та їх місцеві осередки, а також інші подібні до них організації.

Слід зазначити, що майно, яке стає предметом спору в даних справах, як правило, є значним за вартістю та належить до економічно привабливих активів (санаторії, бази відпочинку, майнові комплекси підприємств, адміністративні будівлі тощо), які на цей час у більшості випадків становлять основу статутного капіталу господарських товариств, заснованих такими (діючими ще при СРСР) організаціями, або утворених внаслідок реорганізації останніх. Більше того, з моменту створення спірних об’єктів (як правило, нерухомості) вони істотно змінювалися (поліпшувалися), неодноразово змінювали власників, які після набуття майна в процесі його утримання вкладали в нього значні кошти. З огляду на вказане подібні позови наразі вносять значний елемент нестабільності у сферу господарських відносин, а ця категорія справ набуває значного суспільного резонансу.

Соціально-політичні причини появи даної категорії справ та основні правові позиції сторін у таких спорах щодо одного з видів спірного майна (а саме, майна профспілкових організацій) вже аналізувалися нами у статті «Проблеми правозастосування, які виникають при визначенні суб’єкта права власності на майно, яке перебуває у володінні і користуванні профспілок в Україні», що була опублікована у № 5 цього журналу за 2008 рік.

Метою статті є продовження дослідження комплексу юридичних питань, що стосуються позиціонування державою себе як власник майна, створеного: а) за радянських часів; б) за чинності законодавства неіснуючої нині держави — Союзу РСР; в) за рахунок і для виконання статутних завдань неіснуючих нині підприємств, установ та громадських організацій. Досягнення мети бачиться крізь призму аналізу обґрунтованості позовних вимог органів ФДМУ про визнання за державою права власності на майно, що нині належить господарюючим суб’єктам та було набуте ними від підприємств, установ чи організацій, які діяли на території України за часів існування СРСР, але на сьогодні вже припинили своє існування (надалі — спірне майно). У свою чергу аналіз позовних вимог органів ФДМУ у такій категорії справ передусім полягає у з’ясуванні можливості застосування до спірних правовідносин тих нормативних актів, на які посилаються в обґрунтування своїх позовних вимог органи ФДМУ у справах даної категорії.