Узагальнення судової практики вирішення окремих категорій господарських спорів за участю нерезидентів

В. А. Ціленко
голова господарського суду Полтавської області

О. В. Солодюк
начальник організаційно-кадрового відділу господарського суду Полтавської області

Відповідно до статей 1, 123 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів можуть звертатись іноземні підприємства (юридичні особи) згідно зі встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських справ господарським судам.

У 2006–2008 роках господарським судом Полтавської області було розглянуто 10 справ за участю нерезидентів. У 7 справах іноземні юридичні особи виступали позивачем. Як вбачається з проведеного аналізу, при вирішенні господарських спорів за участю іноземних господарюючих суб’єктів судді керуються вимогами ст. 4 ГПК України щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземних підприємств та організацій.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі за текстом — Закон) право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Як правило, у договорах (контрактах) сторони користуються наданим їм правом вибору права, закріпленим ст. 5 Закону, і передбачають законодавство, яке має бути застосоване судом при вирішенні спорів. У разі відсутності волевиявлення сторін договору щодо застосовуваного права, господарський суд визначає його як на підставі колізійних норм міжнародних договорів, що відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і вітчизняних законодавчих актів.

Так, у справі № 19/125 АТ «Є» (Республіка Польща, м. Олава) звернулося з позовом до суду про стягнення з ТОВ «К» (м. Полтава) 119 951,37 євро (773 548,40 грн) заборгованості, інфляційних нарахувань та річних згідно з Контрактом від 12.03.2001 року. Позивач надав клопотання про заміну позивача — АТ «Є» його правонаступником — АТ «Е» в порядку ст. 25 ГПК України. На підтвердження свого клопотання позивач надав витяг з державного судового реєстру Польщі, яким підтверджено факт правонаступництва. Зазначене клопотання судом було задоволено.

Судом встановлено, що 12 березня 2001 року ТОВ «Д» та ТОВ «К» (відповідач) уклали контракт № 4/О01 від 12.03.2001 року, за умовами якого позивач продає, а відповідач купує пакувальне обладнання. Згідно з розд. 6, рубрики 4 витягу з реєстру підприємців АТ «Є» є правонаступником ТОВ «Д». Відповідно до наданого витягу з державного судового реєстру Польщі правонаступником позивача є АТ «Е».

Судом встановлено, що свої зобов’язання з виконання умов Контракту позивач здійснив вчасно і повністю. За поставлений товар відповідач розрахувався частково і заборгованість відповідача перед позивачем становить 64 849 євро 73 євроцентів. У Контракті сторони не передбачили — матеріальне право якої країни буде застосовуватися при виникненні спору між сторонами.