Актуальні питання забезпечення безпеки бізнесу шляхом судового захисту посадових осіб від кримінального переслідування

М. Л. Бєлкін
юрисконсульт Українського фінансово-промислового кон- церну, м. Київ

Л. М. Бєлкін
правозахисник, кандидат технічних наук

Найважливішою вимогою будь-якого суб’єкта господарювання є безпека господарської діяльності. Це базова умова, що реалізується у здатності попереджати та усувати небезпеки, які загрожують господарській діяльності суб’єктів [1].

Однією з небезпек ведення бізнесу є безпідставне кримінальне переслідування посадових осіб господарюючих суб’єктів (керівників та головних бухгалтерів підприємств, а також інших осіб, які так чи інакше пов’язані з веденням фінансової діяльності підприємств). Часто для цілей незаконного переслідування правоохоронними органами використовується широкий арсенал юридичних засобів притягнення до кримінальної відповідальності навіть за умови відсутності належних доказів самого факту вчинення злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Зокрема, непоодинокими є випадки безпідставного звинувачення посадових осіб господарюючих суб’єктів за скоєння таких злочинів у сфері господарської діяльності, що передбачені ст. 209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» та ст. 212 «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» Кримінального кодексу (КК) України, тощо.

Передусім, крім непрофесійності деяких правоохоронців, трагедія безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення зазначених та інших злочинів полягає в тому, що часто кримінальні справи правоохоронними органами порушуються просто заради показників, щоб виправдати своє існування, а також на замовлення — якщо комусь сподобався певний бізнес. І при цьому, на жаль, за незаконне порушення кримінальних справ правоохоронці, які це допускають, практично не несуть відповідальності. Саме в таких випадках перед особами, які безпідставно притягуються до кримінальної відповідальності за начебто вчинення надуманих правоохоронцями злочинів, і постає необхідність у захисті від незаконного кримінального переслідування.

1. Загальні принципи судового захисту від безпідставного порушення кримінальних справ. 14 грудня 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон № 462-V «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи». Прийняття цього Закону надає реальні можливості судового захисту від незаконного порушення кримінальних справ ще на стадії їх порушення, що може допомогти уникнути безпідставного переслідування з боку правоохоронних органів.

Слід зазначити, що певна можливість оскаржити незаконне порушення кримінальної справи існувала й раніше. Так, рішенням Конституційного Суду (КС) України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ті положення ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, які унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи. Втім тривалий час була невідомою процедура, за якою повинні прийматися та розглядатися такі скарги. Крім того, наголос КС України на тому, що оскарженню підлягають постанови слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи, призвів до того, що кримінальні справи почали порушувати, здебільшого, за фактом — начебто особа, яку слід підозрювати у злочині, невідома.