Зміни до законодавства про третейське судочинство як фактор зниження «прорейдерської» активності третейських судів

М. Л. Бєлкін
юрисконсульт Українського фінансово-промислового концерну, м. Київ

Л. М. Бєлкін
правозахисник, кандидат технічних наук

Рейдерство як протиправне захоплення майна, що порушує конституційне право осіб володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, створює загрозу бізнесу, перешкоджає його розвитку. Ось чому в юридичній літературі цій проблемі приділяється особлива увага [1–4 та ін.]. Рейдерство розхитує правову основу держави, яка проголосила приватну власність непорушною, виливається у свавілля державних службовців, зростання проявів корупції, заважає нормальній роботі підприємств [2]. При недосконалому законодавстві сама судова система України іноді, хоча і несвідомо, стає співучасницею недружніх злиттів і поглинань у господарських товариствах. У справах «недружніх злиттів і поглинань», інакше кажучи, у захопленнях чужих об’єктів господарської діяльності, судова система часто використовується рейдерами для досягнення своїх цілей. Від рішення, яке ухвалюється за наслідками розгляду судової справи, залежить доля не тільки великих, мажоритарних акціонерів, а й більш дрібних груп — міноритарієв. Адже зміна власника корпоративних прав у подібних справах часто відбувається за рішенням суду [2].

Разом з тим, критикуючи державні суди, юридична громадськість проґавила момент, коли небезпечним знаряддям рейдерських захоплень стали третейські суди [5]. Іноді незаконні рішення третейських судів є більш небезпечними, оскільки оскарження рішень третейських судів є вкрай ускладненим порівняно з оскарженням рішень державних судів [6, 7]. Тому юридична громадськість із зацікавленістю зустріла новації щодо третейського судочинства, запроваджені Законом України від 5. 03. 2009 р. № 1076-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» (далі — Закон № 1076-VI), який набрав чинності 31. 03. 2009 р. Зокрема, актуальним є питання щодо впливу цього Закону на зниження «прорейдерської» активності та використання для цього третейських судів. Зазначеному питанню і присвячена дана стаття.

У цьому контексті зауважимо, що зміни, які внесені Законом № 1076-VI до деяких законодавчих актів, перш за все безпосередньо до Закону України «Про третейські суди» (від 11. 05. 2004 р. № 1701-IV, далі — Закон № 1701-IV), можуть бути, за умови належного виконання відповідних норм, певною профілактикою проти використання третейських судів у рейдерських атаках. При цьому зміни здійснено як у вигляді доповнень до тексту Закону № 1701-IV і деяких інших законів, так і у вигляді виключення з тексту Закону № 1701-IV деяких норм, що використовувалися недобросовісними «учасниками» спорів, які розглядалися третейськими судами.

Доповнення, внесені Законом № 1076-VI до інших законів, можна умовно поділити на три групи: 1) введення додаткових обмежень щодо підвідомчості справ третейським судам (ст. 6 Закону № 1701-IV); 2) введення права третіх осіб оскаржити до компетентного (державного) суду рішення третейського суду, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участі у справі; 3) вирішення питання преюдиціальності рішень третейського суду. Крім цього, із Закону № 1701-IV було вилучено ряд норм щодо видачі виконавчих листів за наслідками розгляду справ третейськими судами.