Майнові відносини в сім’ї

М. М. Бородін
кандидат юридичних наук, голова Апеляційного суду Харківської області

Н. О. Міненкова
суддя Апеляційного суду Харківської області

Сім’я — це група спільно проживаючих людей, пов’язаних особисто — родинною близькістю. Така близькість виникає головним чином на підставі взаємної любові чоловіка та жінки, які реєструють шлюбні відносини для задоволення потреби народження та виховання дітей. Учасниками сімейних відносин згідно зі ст. 2 Сімейного кодексу України є подружжя, батьки, діти, усиновлювачі та усиновлені. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між цими особами та іншими родичами, зазначеними в кодексі, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Ознакою сім’ї є наявність між її членами взаємних прав та обов’язків. Члени сім’ї наділені цілою системою прав та обов’язків, які зумовлені їх спільним проживанням.

Хартія прав сім’ї визначає сім’ю, як щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, — це спільнота любові і солідарності, те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Вважалося, що сім’ю створює лише шлюб, кровне споріднення, усиновлення. Але за Сімейним кодексом України, сім’я може виникнути і з інших підстав, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Сім’єю вважається жінка, яка проживає з дитиною, народженою не у шлюбі. Сім’ю можуть складати інші родичі. Існує також інша форма організації сім’ї жінки та чоловіка — «фактичний шлюб», або конкубінат. Конкубінат — це тривала, відкрита, певною мірою стійка спільність чоловіка та жінки, який характеризується також відсутністю формальних перешкод до шлюбу. А тому, якщо чоловік, не розірвавши шлюбу, проживає з іншою жінкою, — це його приватне життя і у даному випадку не можна говорити про наявність між жінкою і чоловіком сім’ї.

Сімейний союз характеризується не тільки особистою, персональною близькістю, але і майновим зв’язком. Спільний сімейний бюджет, спільне ведення господарства — одна з конституційних ознак сім’ї. Кожний сімейних союз породжує як особисті, так і майнові відносини між його членами. Майнові відносини складаються з приводу об’єктів, що задовольняють матеріальні потреби людей. Це можуть бути блага, що підлягають грошовій оцінці, але можуть виникати з приводу речей, які не мають грошової оцінки, втім служать джерелом для забезпечення життєвих потреб людини.

Майнові відносини в сім’ї виникають між її членами з приводу належної їм особистої власності (придбання членами сім’ї спільно або кожним окремо предметів вжитку), а також із володіння, користування та розпорядження ними. Суттєву роль у життєдіяльності сім’ї відіграє спільне житло, з приводу якого між членами сім’ї виникають майнові відносини з особливою ознакою — житлові відносини. Значну групу майнових відносин складають аліментні правовідносини, тобто взаємні зв’язки між членами сім’ї з приводу надання один одному утримання — грошових та матеріальних засобів для життя. Таким чином, кожна сім’я будується та існує на тісній єдності як особистих, так майнових інтересів її членів.

Як відомо, майно, що належить подружжю, поділяється на спільну сумісну та роздільну (приватну) власність. За правилами ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини та чоловіка слід вважати: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які вони отримали за особисті заслуги (щоправда, суд може визнати за другим із подружжя право на частку цієї премії чи нагороди, якщо буде встановлено, що він, вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяли її одержанню; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.