Укладення договору за рішенням суду: питання теорії та практики

С. В. Томчишен
кандидат юридичних наук, керуючий партнер Юридичного товариства «Юрпайінтел»

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України поряд з іншими визначеними в ній юридичними фактами договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Як і кожний юридичний факт, вони встановлюють, змінюють та припиняють цивільні права та обов’язки з моменту, з яким законом (актом цивільного законодавства) пов’язується настання відповідних юридичних наслідків. Договори та інші правочини зумовлюють настання передбачених ними юридичних наслідків з моменту їх вчинення, тобто із здійсненням сторонами (стороною) передбачених законом юридично значущих дій, необхідних для набрання договором (правочином) юридичної сили. Цей момент є моментом укладення договору (вчинення правочину), з настанням якого і виникають, змінюються та припиняються цивільні права та обов’язки, що обумовлені його змістом.

Традиційно встановлення факту укладення договору пов’язується з фактичними діями його сторін, спрямованими на укладення договору, з урахуванням:

1) загальних вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України, якими факт укладення будь-якого договору ставиться у залежність від досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору¹; 2) вимог інших норм ЦК України та ГК України, в яких визначено окремі випадки, коли договір вважається укладеним, зокрема: а) вимог абз. 2 ч. 1 ст. 207 ЦК України, згідно з яким правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку; б) вимог ч. 1 ст. 181 ГК України, відповідно до якої допускається укладення господарського договору у спрощений спосіб, і відповідно такий договір вважається укладеним, якщо воля сторін до його укладення виражається шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; 3) вимог ч. 1 ст. 640 ЦК України, якою момент укладення будь-якого договору пов’язується із акцептом оферти, тобто з моментом одержання стороною договору, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції іншою стороною, вчинених згідно зі статтями 641–646 ЦК України.

В окремих випадках укладення договору пов’язується із переданням майна або вчиненням іншої дії, якщо це є необхідним відповідно до акта цивільного законодавства (ч. 2 ст. 640 ЦК України), а також з моментом нотаріального посвідчення, якщо це передбачено договором або законом, чи моментом державної реєстрації, обов’язковість якої встановлена законом (ч. 3 ст. 640 ЦК України) тощо.

Із вчиненням сторонами передбачених наведеними нормами дій договір набуває юридичної сили, тобто між його сторонами виникає договірне зобов’язання, у межах якого вони є пов’язаними передбаченими змістом договору взаємними правами та обов’язками. Втім, зауважимо, що на відміну від вчинення інших правочинів при укладенні договору (до моменту, з якого вказаними нормами пов’язується факт укладення договору) між його сторонами можуть виникати певні розбіжності.

Як правило, у разі виникнення між сторонами договору спору при його укладенні постає питання про можливість здійснення захисту порушуваних прав та законних інтересів однієї із сторін шляхом спонукання іншої сторони до укладення договору. Звернення до суду з подібними вимогами доволі часто зустрічається в судовій практиці. Однак аналіз норм ЦК України щодо укладення договорів та норм ГК України щодо укладення господарських договорів свідчить про існування цілого ряду проблемних питань, пов’язаних із застосуванням цього способу захисту.

1. Так, судовий захист порушуваних цивільних прав та законних інтересів може здійснюватися виключно в межах способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. У зв’язку з цим слід зауважити, що наведеними нормами прямо не передбачено такого способу захисту, як спонукання до укладення договору.