Особливості операцій зі спільного інвестування як фінансової послуги

М. Л. Бєлкін
магістрант Українського інституту розвитку фондового ринку Київського національного економічного університету, Лауреат Премії академіка Михайленка, м. Київ

Л. М. Бєлкін
Голова Правління ЗАТ «Біт», кандидат технічних наук, Донецька область

Сьогодні у складній та заплутаній системі економічних зв’язків усе частіше необхідно приймати зважені рішення щодо накопичення та інвестування. Для збереження і примноження заощаджень потрібно відмовитися від старих засобів накопичення та перейти до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування [10, 17].

Одним із загальноприйнятих у світі способів інвестування, який поєднує прийнятну дохідність із мінімізацією ризиків, є спільне інвестування. Разом з тим зазначене спільне інвестування здійснюється первісним інвестором не самостійно, а за участю фінансових посередників — інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, компаній з управління активами. Взаємовідносини, за якими одна особа (споживач) потребує допомоги іншої особи (виконавець) у досягненні певної мети, є взаємовідносинами послуг. Отже, у процесі здійснення спільного інвестування надається фінансова послуга. За таких умов актуальним є дослідження особливостей такої послуги, особливостей взаємин споживача та виконавця, сучасних тенденцій у наданні послуг із спільного інвестування в Україні. Тому метою цієї статті є аналіз особливостей взаємовідносин у сфері спільного інвестування як фінансової послуги, сучасні тенденції в її наданні/ отриманні в Україні.

1. Проблемні питання здійснення інвестицій

Проблема інвестування виникає завжди, коли особа та/або суспільство виробляють більше, ніж це потрібно на поточне споживання. Звичайно, рівень потреб на кожному етапі розвитку суспільства може бути різним. Утім і споживати все вироблене, як правило, не варто, оскільки спожите зараз втрачається назавжди, а інвестування — це можливість та гарантії споживання в майбутньому, а також умови сталого розвитку. Як зазначає Б. Трейсі [7], «час і гроші можна витратити або інвестувати. Якщо ви витрачаєте їх, вони йдуть назавжди. Ви не зможете їх повернути. Вони стають вартістю, яка пішла в минуле».

Разом з тим здійснення вдалого інвестування завжди є серйозною проблемою. Звичайно, перш за все ставиться вимога забезпечення ефективності інвестицій [6]. Однак неспеціалісту з’ясувати забезпечення такої можливості вкрай важко, адже на ефективність інвестицій впливає значна кількість факторів. Питання факторів впливу на ефективність інвестицій розглядається у роботі [6]. Зазначається, що ефективність інвестицій має два основних виміри: 1) як суто економічний показник, що характеризує співвідношення отриманого результату та витрат, здійснених відповідно до інвестиційного проекту; 2) як соціально-економічний показник, що крім економічного ефекту має соціальний — поліпшення умов життя людей, навколишнього середовища, зниження рівня безробіття, розвиток особистості та ін.

Проте соціально-економічну ефективність інвестицій виміряти практично неможливо. Тому економісти акцентують увагу на визначенні економічної ефективності, передусім ефективності капіталовкладень. Для цього слід попередньо з’ясувати, які фактори впливають на рівень ефективності інвестицій. Основними з них є розміри інвестицій, сфера реалізації інвестиційного проекту, величина відсотка за кредит, обсяг податків на прибуток підприємства та на додану вартість, рівень продуктивності праці й організації виробництва, професіоналізм менеджерів і підприємця та ін. [6].

Іншою проблемою інвестування є ризики, пов’язані з таким інвестуванням. Як правило, більш дохідні вкладання несуть із собою більші ризики [13]. Фактор ризику пов’язаний із тим, що рішення щодо інвестування приймають, орієнтуючись на прогноз майбутніх результатів. Інвестора цікавить рівень дохідності, але також має значення гарантованість запланованої дохідності, упевненість у тому, що в ході реалізації проекту не виникнуть невраховані, «позапланові» негативні щодо капіталу події [8].

Для забезпечення можливостей повного охоплення ризиків у господарській практиці, полегшення оцінки та забезпечення ефективного підбору заходів щодо мінімізації ризику, здійснюється його класифікація [13]. Розрізняють такі види ризику згідно з класифікаційними ознаками: