Проблемні питання кредитування іноземною валютою в Україні

А. В. Киричок
юрист, помічник адвоката

Спори, пов’язані з кредитуванням, сьогодні є одними з найактуальніших спорів, які розглядаються цивільним судами. Від початку кризи восени 2008 року, коли курс долара відносно гривні піднявся з 4,87 до 7,96, більшість боржників не змогли відповісти за свої обов’язки перед банком, бо їх грошове зобов’язання у гривні зросло вдвічі порівняно з тим, коли вони отримували кредитні кошти. У результаті цього виникло чимало спорів, головною причиною яких стало здешевлення гривні та внаслідок цього збільшення розміру зобов’язань перед банками тих позичальників, що отримували кредити в іноземній валюті. Боржники почали намагатися виправити ситуацію, яка складалася, звертаючись до суду. Більшість із них намагалися принаймні повернути боргове зобов’язання до того курсу, за яким брався кредит, а частина намагалися взагалі визнати договір кредиту недійсним.

Сьогодні на зазначене питання не можна дивитися однобічно, тому що в цій ситуації винна не тільки криза чи жадібність людей, які набиралися кредитів, сподіваючись, що вони їх зможуть виконати, а й банки доклали чимало зусиль для того, щоб ця ситуація сталася. Прикладом цього є те, що банки до кризи почали надавати кредити майже всім, хто виявляв бажання їх брати, а тих, хто не бажали, вони спонукали через рекламу та заохочували через простоту проходження операції із кредитування без необхідної перевірки платоспроможності. Це стосувалося всіх кредитів, від споживчих до кредитування придбання автотранспорту та нерухомості, а також суб’єктів підприємницької діяльності. У багатьох випадках видача та оформлення споживчих кредитів на придбання транспортних засобів та нерухомості відбувалися за один день. При цьому часто банки надавали кредитні кошти, не вимагаючи необхідних документів та довідок. Нав’язування банками своїх послуг доходило до того, що вони навіть висилали кредитні картки поштою людям, які взагалі не виявляли бажання їх мати, спонукаючи їх використовувати. Усе це послужило передумовою тієї складної ситуації, в якій опинилися банки восени 2008 року.

Розглядаючи зазначену ситуацію, насамперед потрібно з’ясувати, на якій саме підставі взагалі можуть видаватися кредити в іноземній валюті. У зв’язку з цим перш за все необхідно звернути увагу на загальний порядок та вимоги визначення валюти зобов’язання.

Так, у ст. 524 ЦК України встановлено загальне правило, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України — гривні. Водночас ч. 2 ст. 189 ГК України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору і повинна визначатись у гривнях. При цьому згідно із ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання учасників господарських відносин не тільки повинні бути виражені, а підлягають оплаті у гривнях.

Вимогу про визначення виключно в національній валюті розміру грошового зобов’язання встановлено і спеціальним законодавством із валютного регулювання. Зокрема, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Згідно із ст. 3 Закону України № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається всіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Випадки, коли іноземна валюта може використовуватися як засіб платежу у розрахунках на території України, встановлено пп. 6, 7 Постанови Нацбанку України № 200 від 30.05.2007 р. «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативноправових актів Національного банку України».

Отже, виходячи з вимог зазначених нормативно-правових актів, можна зробити висновок, що кредитні зобов’язання повинні бути виражені тільки в національній валюті. Саме тому у більшості кредитних договорів у графу еквівалент вписують не іноземну валюту, а саме гривню.

Аналіз практики видачі кредитів свідчить, що досить часто зустрічаються випадки, коли клієнт банку, беручи кредит, взагалі «не бачить» іноземну валюту, а отримує одразу всю суму кредитних коштів у гривні. Тому при визначенні того, в якій саме валюті брався кредит, необхідно виходити з того, яким чином відбувалось оформлення видачі кредитних коштів. Для з’ясування в подібних випадках цього питання передусім необхідно враховувати документи, котрі банк повинен надати клієнтові на підтвердження видачі кредиту. Зокрема, підтвердженням видачі кредитних коштів у іноземній валюті, а не в гривні, можуть бути такі документи: 1) заява на видачу готівки, де повинен поставити підпис клієнт; квитанція на обмінну операцію з іноземної валюти у гривню; платіжне доручення на проведення операції з перерахування коштів на інший рахунок від імені клієнта, якщо банк сам перераховує кошти на рахунок іншого закладу, наприклад у автосалон за авто.