Узагальнення судової практики вирішення господарських спорів у справах, пов’язаних із визнанням виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та поверненням стягнутого за виконавчим написом нотаріуса

Кухар В. І.
голова Харківського апеляційного господарського суду, кандидат юридичних наук

Афанасьєв В. В.
заступник голови Харківського апеляційного господарського суду, суддя, кандидат юридичних наук

Лакіза В. В.
секретар судової палати Харківського апеляційного господарського суду, суддя

Черленяк М. І.
секретар судової палати Харківського апеляційного господарського суду, суддя, кандидат юридичних наук

1. Загальні положення.

При підготовці Узагальнення були використані судові справи, розглянуті господарськими судами Харківської, Сумської та Полтавської областей, довідки місцевих господарських судів, а також статистичні дані розгляду справ зазначеної категорії. З проведеного аналізу вбачається, що господарськими судами Харківської, Сумської та Полтавської областей протягом 2009–2010 рр. та 1 півріччя 2011 р. було розглянуто 34 справи цієї категорії спорів (24 справи — господарським судом Харківської області, 5 справ — господарським судом Полтавської та 5 справ господарським судом Сумської областей).

Структуру спорів зазначеної категорії складають спори щодо: безспірності стягнення суми боргу за виконавчим написом нотаріуса (15 справ); визнання платіжних документів — простих векселів такими, що не підлягають виконанню та про визнання виконавчих написів нечинними (4 справи); вчинення виконавчого напису нотаріуса з порушенням встановленого законодавством порядку (12 справ); розбіжностей і повноти зазначення у виконавчому написі нотаріуса відомостей про документи, що встановлюють заборгованість (3 справи). У апеляційному порядку переглянуті судові рішення у 23 справах, у т. ч.: господарського суду Харківської області — 18 справ, господарського суду Сумської області — 3 справи, господарського суду Полтавської області — 2 справи. За результатами апеляційного перегляду скасовані судові рішення місцевих господарських судів у 2 справах, у 2 справах — змінені. Залишено без змін судові рішення у 19 справах. У касаційному порядку переглянуто судові рішення у 5 справах. За результатами касаційного провадження у 4 справах судові рішення залишено без змін, у одній справі судове рішення скасовано.

При вивченні судової практики у справах встановлено, що суди, вирішуючи спори зазначеної категорії, застосовували Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України: «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ; «Про іпотеку» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР; «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. № 723-ВР; «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ, а також базові підзаконні акти у визначеній сфері правовідносин: постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29.06.1999 р. № 1172; наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 р. № 20/5 та ін.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Поряд з цим можливість вчинення виконавчого напису прямо передбачена й іншими законодавчими актами. Так, ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Крім цього, п. 4 ч. 1 ст. 10 цього Закону передбачено, що лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.