Поняття завдатку: коментар статті 570 ЦК

Томчишен С. В.
доцент кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук

Савченко А. С.
викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ

Стаття 570. Поняття завдатку

1. Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і забезпечення його виконання.

2. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

1. Поняття завдатку.

Під завдатком розуміється грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і забезпечення його виконання. Виданням завдатку може забезпечуватися виконання лише договірного зобов’язання і тільки за наявності між його сторонами взаємної домовленості про встановлення цього виду забезпечення.

Правовідносини, які виникають між сторонами у зв’язку із переданням завдатку, мають додатковий (акцесорний) характер. Тобто юридична доля домовленості про завдаток залежить від зобов’язання, виконання якого ним забезпечується. За загальним правилом ч. 2 ст. 548 ЦК недійсне зобов’язання не може забезпечуватися завдатком. При цьому недійсність основного зобов’язання (забезпеченої завдатком вимоги) спричиняє недійсність і договору про завдаток, якщо інше не встановлено законом. Тому, якщо правочин, з якого виникає основне зобов’язання, визнано судом недійсним або його недійсність (нікчемність) прямо встановлено законом, кошти або рухоме майно, передані як завдаток, відповідно до вимог статей 216, 1212―1215 ЦК підлягають поверненню як такі, що отримані безпідставно.

Утім наведене не виключає можливість укладення договору завдатку на забезпечення виконання зобов’язання, яке може виникнути в майбутньому. Виникнення основного зобов’язання визначає не дійсність договору про завдаток, а момент набрання ним юридичної сили (чинності), який за аналогією із правилом ч. 6 ст. 11, ч. 2 ст. 640 ЦК можна пов’язувати із моментом укладення договору, з якого виникає забезпечуване завдатком зобов’язання.

Згідно із ч. 3 ст. 548 ЦК умови домовленості про завдаток не впливають на дійсність основного зобов’язання. Тому визнання судом недійсним договору про завдаток або його нікчемність не спричиняє недійсність основного зобов’язання. Однак не буде правильним вважати, що передання завдатку не може впливати на встановлення, зміст та порядок виконання зобов’язання, яке ним забезпечується. Шляхом видання завдатку може укладатися договір, з якого виникає основне зобов’язання. При цьому не виключається можливість зміни основного зобов’язання шляхом передання завдатку. Наприклад, боржник за основним зобов’язанням повинен був сплатити грошові кошти, але в подальшому в рахунок належних із нього платежів видає кредитору в завдаток рухоме майно. У результаті прийняття кредитором цього майна відбувається зміна умов і порядку виконання основного зобов’язання. Порушення умов договору про завдаток може свідчити також про порушення основного зобов’язання. Наприклад, передання у завдаток рухомого майна неналежної якості або належне третім особам без їхньої згоди є порушенням основного зобов’язання, оскільки воно частково виконується шляхом видання завдатку.

Додатковий характер зобов’язання сторін, яке виникає у зв’язку із переданням завдатку, не виключає можливості встановлювати також забезпечення його виконання. У цьому разі зобов’язання за договором завдатку вважатиметься основним стосовно обраного виду забезпечення його виконання. Наприклад, завдаткодавець і завдаткоотримувач можуть домовитись, що виконання завдаткоотримувачем обов’язку повернути рухоме майно, передане йому у завдаток, забезпечується заставою цього майна або неустойкою.

Співвідношення завдатку та авансу. Правило ч. 2 ст. 570 ЦК передбачає, що договір (документ), яким оформлюється домовленість про передання завдатку, або документ, який складається на підтвердження його передання, обов’язково мають містити слова: «зазначена грошова сума або рухоме майно є завдатком» або «завдаток» тощо. Якщо не буде зазначено, що сума, сплачена в рахунок належних із боржника платежів, або передане рухоме майно є завдатком, вони вважаються авансом. Наведена вимога є імперативною, а тому виключає можливість розглядати як завдаток гроші або рухоме майно, які були передані без зазначення того, що вони є завдатком.

Авансом є грошова сума, яку перераховують згідно із договором наперед у рахунок майбутніх платежів за товари (роботи, послуги), які пізніше будуть передані (виконані, надані). При цьому правило ч. 2 ст. 570 ЦК не виключає, що як аванс може передаватися також і рухоме майно. Аванс, так само як і завдаток, є частковою оплатою за майбутній товар, роботу або послугу, що виплачується (передається) наперед. Однак, на відміну від завдатку, на аванс покладено виконання лише двох функцій: платіжної (видається в рахунок належних майбутніх платежів) та доказової (підтверджує факт наявності зобов’язання).