Значні правочини товариства з обмеженою відповідальністю: порівняльно-правова характеристика та перспективи розвитку

Карчевський К. А.
доцент кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент

Лантінов Ю.Ф.
юрисконсульт ТОВ «Україна-Гермес»

Процес розвитку та вдосконалення корпоративного законодавства, що останнім часом значно активізувався, приводить до виникнення нових правових інститутів цивільного права. Одним із них є інститут значного правочину, який був закріплений у Законі України «Про акціонерні товариства» [1] (надалі — Закон про АТ). В юридичній літературі вже були зроблені спроби надати юридичну характеристику значним правочинам АТ [2], [3], [4], [5]. Разом із тим необхідно вказати, що акціонерне товариство є не єдиним видом господарського товариства, що може керуватися із залученням зовнішнього менеджменту та в якому учасники товариства можуть бути віддалені від процесів розпорядження його майном. Тому для запобігання можливим зловживанням з боку органів управління при вчиненні ними правочинів є доцільним запровадження інституту значного правочину і для інших господарських товариств, зокрема для товариств з обмеженою відповідальністю (надалі — ТОВ).

У зв’язку з цим слід відзначити, що проект Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» [6] (надалі — проект Закону про ТОВ) передбачає норми, присвячені значним правочинам ТОВ. Варто вказати, що корпоративне законодавство країн СНД також будується на принципах окремого регулювання відносин, що виникають при створенні та діяльності ТОВ на рівні окремих законів. Так, зокрема, прийняті та діють Федеральний Закон «Про товариства з обмеженою відповідальністю» [7] (надалі — ФЗ про ТОВ), Закон Республіки Казахстан «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» [8] (надалі — Закон РК про ТОВ) тощо. При цьому вказані закони діють досить тривалий час, а тому мають накопичену практику правозастосування їх положень, у тому числі й щодо вчинення значних правочинів. Водночас у цих країнах вже тривалий час формується правова доктрина з питань застосування вказаних нормативних актів, зокрема щодо шляхів вирішення проблемних питань, пов’язаних з інститутом значного правочину ТОВ.

У зв’язку з указаним вище виникає необхідність у з’ясуванні поняття значного правочину ТОВ та властивих йому ознак, проведення порівняння інституту значного правочину ТОВ з інститутом значного правочину АТ і проведення порівняльно-правової характеристики вітчизняного та іноземного законодавства, що закріплює механізм правового регулювання значних правочинів ТОВ.

Відповідно до проекту Закону про ТОВ значним правочином є угода або кілька взаємопов’язаних угод щодо придбання, відчуження або можливості відчуження товариством прямо або побічно майна, вартість якого складає більше двадцяти п’яти відсотків вартості майна товариства, визначеної на підставі даних бухгалтерської звітності за останній звітний період, що передує дню прийняття рішення про здійснення таких операцій, якщо статутом товариства не передбачено більш високий розмір значного правочину. Значними правочинами не визнаються угоди, що здійснюються в процесі звичайної господарської діяльності товариства (ст. 46).

Перш ніж перейти безпосередньо до правової характеристики значного правочину ТОВ, доцільно звернутися до чинних правових норм, які наразі регулюють правовідносини, що виникають при вчиненні ТОВ правочинів, які мають ознаки значного за проектом Закону про ТОВ.

Сучасний стан вітчизняного правового регулювання порядку вчинення ТОВ правочинів, які мають ознаки значних (виходячи зі змісту проекту Закону про ТОВ) характеризується наступним. Компетенція виконавчого органу ТОВ регламентується ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» [9]. Відповідно до ч. 2 та ч. 4 вказаної статті дирекція (директор) ТОВ вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Стаття 59 Закону про господарські товариства, яка закріплює компетенцію загальних зборів учасників ТОВ, має відсильний характер та відсилає до ст. 41, яка передбачає виключну компетенцію загальних зборів АТ. Згідно з останньою до компетенції загальних зборів АТ, поряд з іншим, віднесено й затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану у статуті товариства. Тривалий час це фактично була єдина норма з цього питання, оскільки Цивільний кодекс Української РСР вказане питання практично не вирішував.

Після прийняття нового ЦК України [10] перелік норм, які встановлюють можливості обмеження виконавчого органу у вчиненні певних правочинів, розширився. Так у ст. 98 ЦК було закріплено загальне правило про те, що загальні збори учасників будь-якого товариства (у тому числі ТОВ) мають право приймати рішення з усіх питань його діяльності, у тому числі й переданих загальними зборами до компетенції виконавчого органу. При цьому коло таких питань не було уточнено. До таких питань потенційно може належати і питання про порядок укладання правочинів, які відповідають ознакам значного.