Попередній договір: науково-практичний коментар статті 635 ЦК України

Томчишен С. В.
доцент кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук

Стаття 635. Попередній договір

1. Попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі.

2. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

3. Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

4. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

1. Поняття та сторони попереднього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК попереднім договором вважається домовленість сторін, відповідно до якої вони зобов’язуються протягом певного строку в майбутньому укласти основний договір на умовах, встановлених попереднім договором. Подібне визначення попереднього договору наведено також у ст. 182 ГК, якою встановлено особливості його укладення між суб’єктами господарювання. Основна правова мета попереднього договору полягає у виконанні ним двох функцій: 1) спонукання до укладення основного договору; 2) фіксація умов основного договору.

Коментована стаття не містить обмежень щодо договору, який сторони можуть зобов’язатися укласти на підставі попереднього договору. Тому сторони можуть домовлятися про укладення в майбутньому будь-якого договору: про відчуження майна, надання послуг або виконання робіт, надання майна в користування тощо.

Унаслідок укладення попереднього договору кожна із його сторін стає зобов’язаною у встановлений ним строк укласти основний договір на умовах, визначених у попередньому договорі. Встановленні попереднім договором умови можуть бути змінені при укладенні основного договору тільки за згодою його сторін. Тому кожна із сторін наділяється правом вимагати укладення основного договору саме на умовах, які містяться у попередньому договорі. У разі необґрунтованої відмови або ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору друга не позбавлена права вимагати його укладення за рішенням суду на підставі ч. 2 ст. 649 ЦК, а господарського договору – на підставі ч. 1 ст. 187 ГК.

Сторони попереднього договору позбавлені права вимагати укладення тільки реального договору, оскільки для його укладення необхідно передати майно або вчинити іншу дію. Наприклад, договір позики вважається укладеним з моменту передання позикодавцем предмета позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК). Тому на підставі попереднього договору позичальник не може вимагати укладення договору позики, оскільки це означатиме не що інше, як висунення вимоги про надання позики. У цьому разі згідно із ч. 2 ст. 635 ЦК позичальник вправі вимагати тільки відшкодування збитків, завданих ухиленням позикодавця від надання позики. Однак при цьому необхідно враховувати, що якщо при укладенні попереднього договору сторонами передається майно або вчиняються інші дії, які необхідно вчинити для укладення основного (реального) договору, такий попередній договір може бути кваліфікований як основний договір, якщо сторони домовилися про всі його істотні умови.

Попередній договір повинен обов’язково ідентифікувати основний договір, який сторони мають намір укласти в майбутньому. При цьому сторонами основного договору можуть бути тільки сторони попереднього договору. Якщо сторони домовляються про укладення в майбутньому договору, одна із сторін якого не є стороною попереднього договору, такий договір не може вважатися попереднім.

У зв’язку з цим положення ст. 635 ЦК не можна застосовувати до договорів, на підставі яких третьою особою встановлюється забезпечення виконання зобов’язання, яке в однієї із його сторін виникатиме в майбутньому. Наприклад, не може вважатися попереднім договір поруки або майнової поруки, на підставі якого третьою особою забезпечується виконання зобов’язання боржника за договором з його кредитором, який буде укладено в майбутньому.

Разом із цим слід мати на увазі, що коментована стаття не виключає можливість внесення до тексту договору, на підставі якого встановлюється забезпечення виконання зобов’язання, умови про обов’язок сторін укласти в майбутньому основний договір, виконання зобов’язання за яким забезпечується. Такий договір згідно із ст. 628 ЦК вважається змішаним, а тому в частині обов’язків сторін укласти основний договір його можна кваліфікувати як попередній. Наприклад, одна із сторін передає у заставу майно, за рахунок якого будуть задовольнятися вимоги другої сторони за договором, який вони зобов’язалися укласти в майбутньому (ч. 1 ст. 573 ЦК).