Окремі питання здійснення податковими органами контролю за легалізацією трудових відносин

Фалько Л. В.
викладач кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ

У сучасній Україні трудові відносини без оформлення легального трудового договору, незареєстрована зайнятість та приховування від виплати заробітної плати без утримання податку на доходи фізичних осіб та відрахувань у позабюджетні соціальні фонди є однією з актуальних проблем, яка потребує законодавчого та практичного вирішення.

Неоформлення трудових відносин, з одного боку, спричиняє порушення конституційних прав громадян на соціальний захист, охорону праці та безпечні її умови, а з другого — порушує інтереси держави щодо наповнення бюджетних та позабюджетних фондів. Держава надає фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах, різноманітні соціальні гарантії. У той же час при виплаті заробітної плати, яка є доходом працівника, утримується єдиний соціальний внесок та податок на доходи фізичних осіб. Податковим агентом, який зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення вимог законодавства, є роботодавець. Податок на доходи фізичних осіб є вагомим джерелом наповнення місцевих бюджетів.

Органам державної податкової служби надані повноваження щодо перевірки наявності та законності трудових відносин. Кодексом законів про працю України [1], Податковим кодексом України [2] та Законом України «Про оплату праці» [4] контроль щодо дотримання роботодавцем законодавства про оплату праці, укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) віднесено до повноважень органів державної податкової служби.

Податковий контроль трудових відносин здійснюється шляхом обліку доходів платників податків фізичних осіб та проведення фактичних перевірок. Питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) є також предметом документальних планових та позапланових перевірок податкових органів.

Фактична перевірка є способом податкового контролю, який має специфічний предмет, що обумовлює особливий порядок та підстави її проведення. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами). Тобто предметом або метою фактичної перевірки є не безпосередньо питання оподаткування, а інші операції чи відносини, які мають вплив на визначення та сплату податків. Це особливо важливо з огляду на заборону, яка міститься у п. 61.3 ст. 61 Податкового кодексу України щодо проведення перевірок органами податкової міліції суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування. Виходячи з цього положення співробітники податкової міліції за наявності відповідних підстав мають право здійснювати фактичні перевірки.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків за місцем провадження ним діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Підставою для проведення фактичної перевірки трудових відносин є отримання інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету. Вказані підстави мають бути зазначені у рішенні керівника органу Державної податкової служби (ДПС), оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його представнику під підпис до початку проведення такої перевірки.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу ДПС у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення перевірки за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому обов’язково зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи − платника податку, який перевіряється), мета, вид, підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу ДПС або його заступника, що скріплений печаткою органу ДПС.

Посадові особи органу ДПС не мають права виходити за межі мети перевірки, яка зазначається в наказі та направленні на її проведення. Слід звернути увагу, що при здійсненні фактичної перевірки законності трудових відносин до її початку не можуть проводитись контрольні розрахункові операції або обстеження приміщень.

Непред’явлення платнику податків (його посадовим, службовим особам або особам, які фактично здійснюють розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням встановлених вимог, є єдиною підставою для недопущення посадових осіб органу ДПС до проведення фактичної перевірки. Недопущення посадових осіб органу ДПС повинно бути зазначено платником податків у направленні на перевірку, на підставі чого посадовими особами складається акт відмови. З інших підстав відмова платника податків від допущення до перевірки не допускається та перевірка має бути проведена.