Правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком: науково-практичний коментар ст. 571 ЦК

Томчишен С. В.
доцент кафедри правового забезпечення господарської діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук

Савченко А. С.
викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ

Стаття 571. Правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком

1. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

2. Сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

3. У разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

1. Призначення та умови застосування статті 571 ЦК.

Коментована стаття визначає «юридичну долю» виданого завдатку, а також взаємні права та обов’язки сторін забезпеченого ним зобов’язання у разі його порушення або припинення. Правило ч. 1 ст. 571 ЦК застосовується, якщо забезпечене завдатком зобов’язання було порушено завдаткодавцем (абз. 1) або завдаткоотримувачем (абз. 2). Положення ч. 3 цієї статті розраховане на випадок, коли забезпечене завдатком зобов’язання припиняється до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання.

У правових наслідках, передбачених ч. 1 ст. 571 ЦК, виявляється забезпечувальна функція завдатку. Вона полягає в тому, що у разі порушення основного зобов’язання його добросовісна сторона набуває додаткове право вимоги до недобросовісної сторони залежно від того, остання є завдаткодавцем чи завдаткоотримувачем. Так, якщо порушення зобов’язання сталося з вини завдаткодавця, переданий ним завдаток залишається у завдаткоотримувача. Якщо зобов’язання порушує завдаткоотримувач, на нього покладається обов’язок повернути завдаток і додатково сплатити завдаткодавцю суму у розмірі (вартості) завдатку. Настання зазначених несприятливих наслідків для сторони, яка порушує забезпечене завдатком зобов’язання, спонукає до належного його виконання. Водночас у цьому виявляється ще одна функція завдатку – штрафна.

Правило ч. 3 ст. 571 ЦК обумовлене платіжною функцією завдатку. Завдаток видається в рахунок належних із боржника платежів, а тому він підлягає поверненню, якщо ним забезпечене зобов’язання не було виконано внаслідок його припинення до початку виконання, або у зв’язку із неможливістю його виконання. У цьому випадку завдаток не виконує штрафну функцію. Однак при цьому слід мати на увазі, що положення ч. 3 ст. 571 ЦК не застосовується, якщо виконання зобов’язання не розпочалося через порушення однією із його сторін, у зв’язку із чим воно було припинено внаслідок відмови другої сторони від договору, з якого воно виникло, або внаслідок розірвання цього договору за рішенням суду. Положення ч. 3 ст. 571 ЦК також не застосовується, якщо виконання зобов’язання розпочалося, але одна із його сторін порушила його до того, як настали обставини, які відповідно до вимог ст. 652 ЦК є підставою для розірвання договору, з якого воно виникло, у зв’язку із неможливістю його подальшого виконання. В цих випадках сторони не мають права вимагати виконання основного зобов’язання в натурі, але не позбавляються права висувати вимоги на підставі ч. 1 ст. 571 ЦК.

Визначене у ч. 1 коментованої статті право вимоги здійснюється незалежно від права вимоги сторони в основному зобов’язанні, навіть якщо після його порушення воно було виконано повністю обома його сторонами або було припинено до його повного виконання. Винятком із цього є лише випадок, передбачений ч. 2 ст. 571 ЦК. Зокрема, якщо договором завдатку не передбачається, що збитки відшкодовуються окремо, розмір майнових вимог, які висуваються на підставі ч. 1 ст. 571 ЦК, зменшується на розмір фактично відшкодованих збитків.

Передбачена ч. 1 ст. 571 ЦК вимога може висуватися лише до сторони, яка порушила забезпечене завдатком зобов’язання. У даному разі завдаток не виконує платіжну функцію, а є мірою відповідальності за порушення забезпеченого ним зобов’язання. При цьому необхідно враховувати, що настання правових наслідків, передбачених у ч. 1 коментованої статті, не пов’язане із тим, яке саме порушення зобов’язання було допущено. Тому підставою для висунення зазначених у ній вимог може бути як невиконання зобов’язання в цілому, так і неналежне його виконання.

Визначені у ч. 1 ст. 571 ЦК правові наслідки застосовуються тільки за наявності вини сторони, яка порушила забезпечене завдатком зобов’язання. За загальним правилом ст. 617 ЦК обов’язок доведення своєї невинуватості покладається на особу, якій іншою у вину ставиться порушення зобов’язання. Проте це не звільняє сторону, яка висуває вимоги на підставі абз. 1 або абз. 2 ч. 1 коментованої статті, від обов’язку доводити факт порушення зобов’язання другою його стороною. За умови доведення порушення зобов’язання завдаткодавець або завдаткоотримувач можуть звільнятися від відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 571 ЦК, тільки за умови, якщо доведуть, що його порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.