Непрямий позов у корпоративних спорах

Бородовський С. О.
кандидат юридичних наук, партнер Юридичного товариства «Юрпайінтел», адвокат

Корпоративне управління є системою правових норм, внутрішніх правил, регулятивних процесів, що спрямовані на регулювання діяльності корпорації. У свою чергу, термін derivative (від англ.) означає похідний, вторинний, неоригінальний. У юридичній доктрині непрямий позов розглядається як юридичний інструмент захисту інтересів господарського товариства.

Особливістю непрямого позову є те, що він заявляється учасником певного господарського товариства до третьої особи, а не до самого корпоративного утворення. Поряд із цим важливою ознакою непрямого позову є те, що він заявляється не від імені учасника товариства, а від імені самого товариства, до якого входить цей учасник. Також необхідно підкреслити, що за допомогою непрямого позову, одночасно із захистом прав та інтересів товариства, здійснюється ще й захист інтересів позивача та інших учасників товариства, оскільки добробут товариства означає і добробут його учасників. Тому шляхом подання непрямого позову акціонер захищає свої інтереси, але разом з цим він непрямо, а опосередковано здійснює захист прав товариства та інших учасників.

Необхідно відзначити, що надзвичайно позитивною особливістю непрямого позову є те, що його подання убезпечує від подання колективних позовів, оскільки акціонери, права яких було порушено, отримають вигоду від повернення в попередній до порушення їх прав стан. Найчастіше непрямий позов у корпоративних відносинах подається акціонером до виконавчих органів корпорації, за умов, що вони неналежно виконують свої обов’язки щодо здійснення корпоративного управління. Відповідно вказаний вид позову є правовим інструментом, що надає акціонерам можливість впливати на виконавчий орган товариства. Проте такий позов може бути подано учасником товариства також до інших учасників товариства, наприклад, у випадку прийняття ними рішень, які негативно впливають на права й охоронювані законом інтереси товариства.

Відповідно до положення п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Необхідно підкреслити, що вказана правова норма визначає підвідомчість господарському суду лише спорів між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

Спори між учасником товариства та третьою особою, що входить до складу керівних органів товариства, прямо не передбачені положенням п. 4 ст. 12 ГПК України. У свою чергу, на сучасному етапі розвитку процесуального законодавства, наприклад, в адміністративно-процесуальних відносинах реалізується концепція, за якою посадові і службові особи органів управління можуть виступати відповідачами у справах щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності. Тому застосування відповідної процесуальної аналогії може привести до формування практики правозастосування також при захисті прав та інтересів учасників корпоративних відносин.

Загальне правило щодо захисту інтересів акціонера в судовому порядку встановлено в п. 8 ст. 49 Закону Російської Федерації «Об акционерных обществах» де вказано, що акціонер вправі оскаржити до суду рішення загальних зборів, яке прийнято з порушенням вимог цього Закону, інших правових актів Російської Федерації, статуту товариства, у випадку, якщо він не брав участі в загальних зборах акціонерів або голосував проти прийняття такого рішення і вказаним рішенням порушені його права й законні інтереси. Суд вправі з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо голосування цього акціонера не могло вплинути на результати голосування, допущені порушення не є істотними і рішення не потягло заподіяння збитків.