Особливості розгляду адміністративних справ про визнання неправомірними дій податкового органу щодо визнання правочинів нікчемними при складенні акта за результатом податкової перевірки

Бурлаков С. Ю.
партнер Юридичного товариства «Юрпайінтел», кандидат юридичних наук, адвокат

Шмалій С. В.
юрисконсульт ТОВ «Будмен»

Із набрання чинності Податковим кодексом України пройшов незначний час, але прийняття цього акта публічного законодавства значною мірою вплинуло на приватноправову сферу, особливо на майнові відносини у галузі підприємництва. Регулятивна та стабілізаційна функція цивільного та господарського права останнім часом послабилася, що призвело до нестабільності правовідносин у сфері цивільного обороту. Одним із проявів нестабільності цивільно-правових відносин у галузі господарювання є поширена сьогодні адміністративна практика визнання органами Державної податкової служби України (надалі — ДПС України) договорів як правочинів нікчемними при складенні актів податкових перевірок.

За допомогою моделювання уявімо таку практичну ситуацію. На підставі направлення на перевірку (виїзну або документальну невиїзну) проводиться перевірка суб’єкта підприємницької діяльності з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування та обчислення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за певний період. За результатами такої перевірки складається акт перевірки. Слід зазначити, що проведенню перевірки передує певна процедура, недотримання якої несе певні правові наслідки.

1. Правовідносини з приводу проведення органами ДПС України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст. 79 Податкового кодексу України (далі — ПК України), відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77, 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п. 79.1 ст. 79 ПК України).

Слід відзначити, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу ДПС України виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПК України).

При цьому рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, передбачених ст. 78 ПК України. Тому, видається, досліджуючи як доказ наказ про проведення перевірки, слід проаналізувати, які є підстави для проведення перевірки. Однією з підстав, яка доволі часто зустрічається у практичній діяльності, є ненадання суб’єктом господарювання витребуваної податковим органом відомостей або документів. У випадку, коли фактичною підставою для призначення перевірок вказано ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу ДПС України протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, то юридичною підставою є підп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України. У цьому випадку фактичні і юридичні підстави мають збігатися.

Однак доволі частою є практика запрошення підприємця на участь у проведенні спірних перевірок органу ДПС України шляхом оформлення листа, який направляється платнику податків засобами кур’єрської доставки та повернення його до податкового органу в зв’язку з відсутністю посадових осіб платника податків за місцем знаходження. Разом з тим слід відзначити, що правила листування з платником податків урегульовані ст. 42 ПК України, відповідно до п. 42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.