Узагальнення судової практики щодо умов відповідальності за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов’язань

Афанасьєв В. В.
заступник голови Харківського апеляційного господарського суду, суддя, кандидат юридичних наук

Карнаух Б. П.
аспірант кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Господарсько-правова відповідальність полягає в застосуванні до правопорушника господарських чи адміністративно-господарських санкцій, у результаті чого для останнього настають несприятливі економічні та (або) правові наслідки. Залежно від підстав застосування господарсько-правова відповідальність поділяється на: а) відповідальність за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов’язань та б) відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності. У разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань до правопорушника застосовуються такі господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Оскільки оперативно-господарські санкції використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку, предметом судового розгляду є вимоги про відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), а також стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних у разі порушення грошових зобов’язань.

Економічним змістом такої відповідальності є перерозподіл майнових втрат, викликаних порушенням господарського зобов’язання: через механізм відповідальності ці втрати перекладаються на особу-правопорушника — несправного боржника. Як зауважив Вищий господарський суд України, стягнення неустойки, як і відшкодування збитків, за правовою природою також є компенсацією майнових втрат кредитора, але в розмірі, що визначається у спрощеному, порівняно з відшкодуванням збитків, порядку. Яскраво виражений компенсаційний характер мають і вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Для того, аби перенести майнові втрати кредитора на плечі боржника — відповідача у справі, суду належить мати достатню для цього підставу. Такою підставою є склад господарського правопорушення, або, що те саме, сукупність умов господарсько-правової відповідальності. Умови відповідальності за порушення зобов’язань визначено положеннями глави 51 Цивільного кодексу, глав 24, 25, 26 Господарського кодексу та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Особливості відповідальності та її умов в окремих галузях господарювання врегульовано особливою частиною Господарського кодексу та спеціальним законодавством. При вирішенні справ за участю іноземних підприємств і організацій підлягають застосуванню, зокрема, Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 11.04.1980 р.) та Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА).

При проведенні цього узагальнення судової практики щодо умов відповідальності за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов’язань були використані судові справи господарських судів Харківської, Сумської та Полтавської областей і статистична звітність Харківського апеляційного господарського суду. Аналіз статистичних даних щодо перегляду судових рішень місцевих господарських судів у апеляційному порядку свідчить про таке: у 1-му півріччі 2011 р. апеляційним господарським судом переглянуто 2102 справи проти 1457 в аналогічному періоді минулого року, що у 1,4 разу більше. Найчисельнішими у загальній кількості спорів були майнові спори. Зокрема, у 1-му півріччі 2011 р. розглянуто 1118 справ протии 843 справ, що у 1,3 разу більше ніж в аналогічному періоді. Статистичні дані за попередні роки свідчать про те, що у 1-му півріччі 2009 р. переглянуто 1189 справ (1-ше півріччя 2008 р. — 1137 справ). Тобто спостерігалося збільшення кількості переглянутих судових справ на 6 %. Разом з тим зросла і кількість переглянутих справ із майнових спорів на 19 % (1-ше півріччя 2008 р. — 563 справи, 1-ше півріччя 2009 р. — 693 справи). Таким чином, на фоні збільшення загальної кількості розглянутих справ судами частка майнових спорів постійно зростає.

Предметом доказування у справах за позовами про застосування відповідальності за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов’язань є сукупність умов господарсько-правової відповідальності. Які саме елементи входять до цієї сукупності, залежить від характеру конкретної позовної вимоги.

Так, за вимогами про відшкодування збитків у порядку статей 611, 623 ЦК, статей 224, 225 ГК предметом доказування є: 1) факт невиконання чи неналежного виконання зобов’язання відповідачем; 2) наявність шкоди на стороні позивача; 3) причинний зв’язок між порушенням зобов’язання та шкодою; 4) вина відповідача. Вищий господарський суд у багатьох постановах посилається на цю формулу. На необхідність її застосування звертається увага і в окремих роз’ясненнях та рекомендаціях.