Особливості захисту від недобросовісного використання чужих позначень товарів (робіт та послуг)

Соловйова В. В.
здобувач Інституту приватного права і підприємництва АПрН України,
адвокат

Томчишен С. В.
кандидат юридичних наук,
партнер юридичного товариства «Юрпайінтел»

Створення рівних умов господарювання для суб’єктів підприємницької діяльності, підвищення відповідальності за її результати та забезпечення належних умов для добросовісної конкуренції обумовили формування і закріплення у вітчизняному законодавстві спеціальних правових засобів індивідуалізації виробників та їх товарів (робіт та послуг).

Такі правові засоби охоплюються поняттям правового інституту індивідуалізації учасників господарського (цивільного) обороту, їх товарів (робіт та послуг). Індивідуалізація виробників та виокремлення їх товарів (робіт та послуг) забезпечується через закріплення за виробниками виключного права на позначення своїх товарів (робіт та послуг) індивідуальним позначенням, яке вирізняє їх від подібних товарів (робіт та послуг) інших виробників. Таке індивідуальне позначення отримало назви «торговельна марка», «знак для товарів та послуг» тощо.

Відносини, що виникають у зв’язку із набуттям виключного права інтелектуальної власності на торговельну марку та її подальшого використання на території України, врегульовано Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», гл. 44 ЦК України та гл. 16 ГК України. Поряд із зазначеними нормативними актами частиною національного законодавства у сфері правової охорони прав на торговельну марку є міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року і Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року та ін.

Норми зазначених нормативних актів декларують кожному учаснику господарського (цивільного) обороту виключне право на маркування товарів (робіт та послуг), що виробляються індивідуальними позначеннями, а також забезпечують належні умови для захисту цього права у разі його порушення іншими особами.

Набуття виключного права інтелектуальної власності на торговельну марку забезпечує виробнику правову охорону позначуваних ним товарів (робіт та послуг) від протиправного використання цього індивідуального позначення іншими особами. Таке право виникає у особи після отримання відповідного свідоцтва, яке засвідчує набуття виключного права інтелектуальної власності на торговельну марку (ст. 494 ЦК України, статті 5, 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»).

Зміст виключного права на торговельну марку полягає у виключному використанні власником зареєстрованої торговельної марки, при цьому ніхто інший, крім власника, такого права не має. Зокрема, згідно із ст. 495 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» зміст виключного права інтелектуальної власності на торговельну марку полягає у закріпленні за її власником виключних прав, серед яких: право використовувати торговельну марку особисто; виключне право дозволяти використовувати торговельну марку іншими особами; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки іншими особами, в тому числі забороняти таке використання, та інші права, встановлені у ЦК України, ГК України, Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» та інших нормативних актах. Кожне із зазначених прав є самостійним і не залежить від інших прав, які становлять зміст виключного права інтелектуальної власності на торговельну марку.