Узагальнення практики перегляду судових рішень у справах про визнання правочинів недійсними

(за матеріалами справ, розглянутих Харківським апеляційним господарським судом)

В. І. Кухар
голова Харківського апеляційного господарського суду

В. В. Афанасьєв
заступник голови Харківського апеляційного господарського суду, голова судової палати, кандидат юридичних наук

І. В. Жилінкова
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

Узагальнення виконано згідно з п. 21 Плану основних заходів Харківського апеляційного господарського суду на перше півріччя 2009 р. При проведенні узагальнення використані постанови, які прийняті суддями Харківського апеляційного господарського суду за результатом апеляційного розгляду господарських справ, постанови Вищого господарського суду України, ухвалені в результаті касаційного розгляду аналізованих справ, Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

Протягом 2007–2008 рр. та січня-лютого 2009 р. апеляційним господарським судом розглянуто 271 апеляційну скаргу на рішення місцевих господарських судів у справах про визнання правочинів недійсними (2007 р. — 84, 2008 р. та 2 місяці 2009 р. — 187). За результатами розгляду судові рішення скасовано у 126 справах, у 145 справах — залишено без змін. До Вищого господарського суду оскаржено 131 постанову Харківського апеляційного господарського суду. За результатами касаційного розгляду: скасовано 7 постанов апеляційного господарського суду та прийнято нове рішення; в одній справі скасовано постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишено без змін; у 30 справах скасовані постанови апеляційного господарського суду, а справи направлені на новий розгляд до судів першої інстанції; у 78 справах залишені без змін постанови апеляційного господарського суду.

Правочини — це найбільш поширена підстава для виникнення цивільних прав та обов’язків у цивільно-правових та господарсько-правових зобов’язаннях. У справах, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, позивачами можуть виступати сторони за договором, а також підприємства, установи, організації, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд відмовляє в позові.

Так, у справі № 3/157-07 за позовом Сумської обласної ради «ПС» до ЗАТ «У» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «П» та ЗАТ «У», рішенням господарського суду Сумської області від 30.07.2007 р., залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 29.10.2007 р., у позові відмовлено з огляду на пропущення стороною терміну позовної давності та безпідставності позовних вимог.

Вищий господарський суд України підтримав правову позицію судів та зазначив, що позивач, вважаючи себе власником майна, яке вибуло з його володіння без його волі, звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсною угоди, в якій він не є стороною. Водночас, права таких осіб не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист порушених прав здійснюється поданням позову про витребування майна з чужого незаконного володіння або позову про витребування майна від добросовісного набувача.