Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового господарства»

(за матеріалами справ, розглянутих Харківським апеляційним господарським судом)

Істоміна О. А.
суддя Харківського апеляційного господарського суду

Бережна О. Д.
начальник відділу узагальнення судової практики та систематизації законодавства Харківського апеляційного господарського суду

Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового господарства» № 800-VI від 25.12.2008 р. було прийнято з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи. Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з будівництвом житла.

Предметом розгляду у справах, пов’язаних із виконанням господарських договорів у сфері будівництва житла, як правило, були вимоги про стягнення заборгованості за договорами: кредитним, підряду, на відпуск теплової енергії, договором про організацію спорудження житлового будинку. Крім цього, заявлялися вимоги про укладання додаткових угод та внесення змін до кредитного договору. У ході вивчення судових справ встановлено, що основною причиною звернення до суду було невиконання зобов’язаною стороною умов укладених договорів.

Найчастіше позивачі зверталися до суду з вимогами про стягнення основного боргу, процентів та пені у зв’язку з невиконанням зобов’язань. Відповідачі, посилаючись на ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового господарства» вважали, що нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, на строк дії цієї статті не здійснюються.

Наприклад, у справі № 19/6 за позовом ПАТ «П» в особі філії «Полтавське головне регіональне управління» до ТОВ «С» судом встановлено, що між сторонами укладено договір від 24.07.2008 р. про надання кредиту, за умовами якого позивач зобов’язався здійснювати овердрафтові обслуговування відповідача, що включає проведення його платежів поверх залишку коштів на поточному рахунку відповідача за рахунок кредитних коштів у межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунка. Овердрафт надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта. Кредит надається в обмін на зобов’язання відповідача повернути кредит, сплатити проценти та винагороду в строки, визначені договором. На порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов’язання не виконав, своєчасно кредит не повернув, у зв’язку з чим утворилася прострочена заборгованість, на яку за умовами договору проводиться розрахунок процентів.

Суд з урахуванням вимог укладеного договору та з посиланням на статті 610, 611 ЦК України дійшов висновку про стягнення пені. Заперечення відповідача проти стягнення пені на підставі ч. 4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового господарства» судом відхилені з таких підстав. Статтею 3 вказаного Закону регулюються питання підтримки будівництва житла. Згідно з ч. 4 ст. 3 вказаного Закону забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, на строк дії цієї статті не здійснюються.

Із вказаної норми вбачається, що її положення поширюються на правовідносини забудовника з фізичними та юридичними особами за договорами, результатом яких є передача забудовниками завершеного об’єкта (частини об’єкта) житлового будівництва. Тому з огляду на те, що правовідносини між сторонами основані на кредитному договорі, кредит видавався не на будівництво, положення ч. 4 ст. 3 Закону № 800-VI від 25.12.2008 р. до цих правовідносин не застосовуються. Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 р. позовні вимоги задоволені частково. Жодна зі сторін прийняте рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувала.