Проблеми виконання договору довічного утримання (догляду)

О. М. Великорода
кандидат юридичних наук,
старший викладач кафедри цивільного права і процесу
Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

У Цивільному кодексі 2003 р. значно змінено правове регулювання більшості цивільно-правових інститутів взагалі і договору довічного утримання (догляду) зо­крема. Згідно зі ст. 746 цього Закону відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Разом з цим відчужувачами в основному виступають непрацездатні особи. Щодо цих відносин панує думка, що відчужувач є слабшою стороною, яка потребує захисту. Проте слід наголосити, що одним з основних принципів цивільного права є рівноправність учасників цивільних правовідносин. До того ж законодавець надав відчужувачу значні переваги, передбачивши, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором відчужувач набуває права власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення, а витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню (ст. 756 ЦК).

Але саме відчужувач доволі часто зловживає своїми правами. Враховуючи це, на мою думку, при вирішенні спорів про розірвання договору довічного утримання (до­гляду) суди повинні детально досліджувати власне причини неналежного виконання цього правочину і давати їм правильну юридичну кваліфікацію.

Метою цього дослідження є з’ясування особливостей функціонування інституту довічного утримання (догляду).

В основному, переважають два варіанти зловживань відчужувачами своїми правами. Часто трапляється так, що відчужувач, через особисті конфлікти, відмовляється приймати належне виконання, запропоноване набувачем, аргументуючи це його низькою якістю, хоча, як правило, достатніх підстав для цього нема. В законодавстві така ситуація отримала назву «прострочення кредитора». Прострочення відчужувача матиме місце також і у разі, якщо він змінив своє місцепроживання і не повідомив про це набувача, внаслідок чого останній не міг виконувати свої обов’язки. За таких обставин виникає питання: чи нестиме набувач відповідальність, якщо він не міг належним чином виконувати свої обов’язки у зв’язку з простроченням відчужувача. Згідно з ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Це означає, що набувач може не надавати утримання та (або) догляд протягом строку, коли відчужувач відмовляється приймати належне виконання зобов’язання, запропоноване набувачем. При цьому останній не буде нести цивільно?правову відповідальність, якщо він доведе, що пропонував належне виконання, оскільки закон дає відстрочку на період, протягом якого відчужувач відмовлявся приймати таке виконання. Виконання зобов’язання може бути відстрочене і у випадку, коли відчужувач, не повідомивши набувача, змінив своє місцеперебування, внаслідок чого набувач не міг виконувати свої обов’язки. В цьому разі відстрочка діє доти, доки набувач не довідався про нове місцезнаходження відчужувача. Слід зазначити, що такі відстрочення, враховуючи те, що договір довічного утримання (догляду) укладається на строк життя відчужувача, мають, найімовірніше, характер призупинення виконання набувачем його обов’язків.