Захист прав інтелектуальної власності: проблеми судової практики та законодавчого забезпечення

М. М. Бородін
кандидат юридичних наук, доцент
Голова Апеляційного суду Харківської області

Д. Д. Луспеник
кандидат юридичних наук, доцент
суддя Апеляційного суду Харківської області

Право на судовий захист суб’єктивних прав інтелектуальної власності є конституційним правом кожної особи (ст. 55 Конституції України). Проте судовому захисту підлягають лише ті права суб’єктів інтелектуальної власності, які охороняються законом (статті 423 і 424 ЦК України), — особисті немайнові і майнові права інтелектуальної власності.

На відміну від судів господарської юрисдикції, судами загальної юрисдикції розглядається незначна кількість спорів про захист прав інтелектуальної власності. Так, за даними судової статистики, на розгляді в місцевих судах Харківської області у 2006 р. перебувало 15 справ такої категорії (у 2005 р. — 8), розглянуто 6 справ, з яких ухвалено 4 рішення (з них — 3 рішення про задоволення позову). Апеляційним судом Харківської області у 2006 р. переглянуто лише 2 справи, в яких ухвалено одне рішення по суті спору (про авторське право), в результаті якого рішення суду по суті змінено (в іншій справі вирішувалося процесуальне питання).

У зв’язку з наведеним, враховуючи незначну кількість таких справ, у судах загальної юрисдикції відсутня спеціалізація при розгляді справ цієї категорії, яка існує в господарських судах. Зазначене певною мірою є причиною того, що нерідко суди припускаються помилок при вирішенні справ, а також, зважаючи на незначну практику і щоб уникнути суддівської помилки, нерідко затягують розгляд таких справ, порушуючи розумні строки їх розгляду.

Таким чином, сьогодні існує проблема функціональної структуризації системи судових органів у сфері захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Суди загальної юрисдикції у зв’язку з великою обтяженістю та браком спеціальної фахової підготовки суддів не завжди в змозі ретельно займатися справами такої складної категорії. Отже, нагальною є проблема проведення спеціалізації суду та додаткової фахової підготовки суддів щодо питань інтелектуальної власності.

Незважаючи на це, апеляційним судом регулярно проводяться узагальнення судової практики щодо розгляду справ цієї категорії для того, щоб по-перше, проаналізувати однаковість та правильність застосування судами норм закону, виявити допущені суддівські помилки (в тому числі у справах, судові рішення по яких не оскаржені) і відповісти на їх запитання та по-друге, звернути їхню увагу на деякі проблеми законодавчого забезпечення й колізії законодавства, яке регулює сферу інтелектуальної власності (особливо після набрання чинності новим ЦК України та його співвідношення зі спеціальним законодавством).

Правильним, на наш погляд, вважається, що рівень національної культурної спадщини пропорційно залежить від ступеня охорони авторських і суміжних прав. Саме розуміння важливості цього напряму державної політики і спонукало до проведення 21 березня 2007 р. парламентських слухань на тему «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування».

Складову цивільного права, що захищає право власності на результати творчої діяльності, називають правом інтелектуальної власності, яке містить:

– право промислової власності (його ще називають патентним правом), що включає такі об’єкти — винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки (знак для товарів і послуг), географічні зазначення, фірмові найменування;