Основні шляхи протидії зловживанню правом при недружніх захопленнях (рейдерстві) в Україні

О. Ю. Серьогін
кандидат юридичних наук, доцент,
адвокат

С. Ю. Серьогін
юрист ГО «Антирейдерський союз
підприємців України»

Поняття недружнього захоплення зародилося на Заході на етапі закінчення первинного накопичення капіталу. Розвиваючись своїм еволюційним шляхом, рейдери отримали статус «санітарів бізнес-лісу», яких держава обмежила чіткими законодавчими нормами. Тому сьогодні на Заході рейдерство вважають цілком прийнятним та чесним видом бізнесу, оскільки, поглинаючи підприємства зі слабким менеджментом та неефективним використанням активів, рейдери опосередковано стимулюють поліпшення макроекономічних показників держави.

В Україні склалася зовсім інша ситуація. Поняття недружнього захоплення виникло в нашій державі не «еволюційним західним шляхом», а «прискореним східним», що увібрав увесь спектр способів та методів, які ще на початку 90-х років ХХ ст. використовувалися для первісного накопичення капіталу — бандитизм, шахрайство і шантаж (рекет).

До 1998 року рейдерські захоплення здійснювалися шляхом скупки акцій підприємств, що розповсюджувалися за пільговою передплатою, у його працівників або за посередництвом аукціонів через накопичені приватизаційні чи компенсаційні сертифікати. Надалі у період до 2002 року скупка акцій, не викуплених за пільговою підпискою підприємств, загалом відбувалася у фінансових посередників або освічених громадян-акціонерів, які добре орієнтувалися в ринкових цінах і знали, чого вартий голос на загальних зборах. Тому на вторинному ринку ціна акцій перспективних підприємств була набагато вищою за номінал. Потреба великих фінансових витрат змусила фахівців шукати більш легких та економічно привабливих способів отримання контролю над корпоративними правами підприємств. Добре відомими стали про­цедури ліквідації підприємств шляхом банкрутства, способи отримання контролю над корпоративними правами у зв’язку з боргами, у тому числі й вексельними. Театр воєнних дій перемістився із ресторану — традиційного місця зустрічі керівництва та потенційних покупців — до суду, а доля бізнесу опинилася в руках юристів.

Залежно від сміливості задумів та вчинків рейдери мають свою класифікацію. «Білими» рейдерами називають законослухняних фахівців із злиття і поглинань, «сірими» — фахівців, які зловживають правом на користь одних власників корпоративних прав, але на шкоду корпоративним правам інших власників. До «чорних» рейдерів належать технологи, які застосовують методи, що виходять за межі закону. Отже, власне рейдерами слід вважати тих фахівців, які професійно займаються корпоративними конфліктами, не порушуючи при цьому заборон, передбачених Кримінальним кодексом.

У разі, якщо рейдер переходить цю межу, його діяльність на ринку подібних послуг буде кваліфіковано або як бандитизм, або як шахрайство. Безперечно, планування, створення необхідної групи та саме силове захоплення підприємства без належних правових підстав — це бандитизм. Установлення лояльного менеджменту за допомогою фальшивих документів, печаток, фабрикація протоколу зборів, протоколу реєстрації потрібних акціонерів, обрання свого секретаря, голови зборів акціонерів — це шахрайство. Питання вини та неминучості покарання за подібні дії вирішується у цьому випадку лише з урахуванням зібраних доказів.