Особливості розгляду корпоративних спорів у господарському процесі, пов’язаних із виходом учасника з товариства

В. В. Соботник
голова Господарського суду Івано-Франківської області

М. А. Шіляк
заступник голови Господарського суду Івано-Франківської області

Корпоративні правовідносини існують безстроково і припиняються внаслідок настання обставин, передбачених чинним законодавством. Найпоширенішою підставою припинення корпоративних правовідносин, у наш час, є вихід з товариства.

До обговорення цього питання перш за все конкретизуємо саме поняття виходу, оскільки на практиці дуже часто вихід учасника ототожнюють із виключенням, проте це дві різні підстави припинення корпоративних правовідносин, з яких виключення — це примусове припинення участі у товаристві, натомість вихід — це добровільне волевиявлення учасника.

Вихід з товариства — це одностороння дія учасника, яка реалізується в порядку, передбаченому чинним законодавством, якщо інше не передбачене статутом, має імперативний характер і не може бути обмежена установчими документами, рішенням органів товариства, наявністю зобов’язань перед товариством чи інших обставин, не залежить від згоди інших учасників, а також спрямована на припинення корпоративних відносин у товаристві.

Безумовність права на вихід учасника з товариства випливає зі змісту статей 100, 116, 148 Цивільного кодексу (ЦК) України, а також ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам. Згідно із цим Кодексом досудове врегулювання спорів, пов’язаних із виходом з товариства, не є обов’язковим. Розгляд спорів, пов’язаних із виходом з товариства, найчастіше стосується правильності і своєчасності розрахунків з учасником.

Серед обставин, які підлягають доказуванню в господарському процесі під час розгляду справ, пов’язаних з виходом учасника з товариства, можна виділити: розмір частки учасника у статутному капіталі товариства; виконання зобов’язань щодо сплати внеску до статутного капіталу товариства; дата виходу з товариства; вартість майна та розмір прибутку товариства за результатами діяльності за рік на день виходу учасника.

Враховуючи те, що найпоширенішою організаційно-правовою формою юридичної особи серед господарських товариств в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю, подальший аналіз будемо здійснювати на прикладі саме цього виду товариства. В акціонерних товариствах припинення корпоративних відносин відбувається виключно шляхом відчуження акцій, на підставі договору між власником акцій і набувачем.